Розглядаючи питання про майбутнє Росії, насамперед варто з’ясувати тип політичної системи цієї країни. За формою державного правління це президентсько-парламентська республіка з гіпертрофованою президентською владою та централізованою виконавчою вертикаллю (такий тип ще має назву суперпрезидентської республіки).
За політичним режимом Росія є авторитарною державою, яка займає одні з найнижчих щаблів у рейтингу країн за рівнем демократії в світі та в останні роки тяжіє до тоталітаризму.
За державно-територіальним устроєм – це федерація, однак, де-факто, Росію можна вважати останньою імперією на планеті. Це пов’язано з тим фактом, що територія сучасної Росії утворена в результаті завоювань та включає сотні поневолених народів (Росію справедливо називають «в’язницею народів»).
Виникає закономірне питання: чи постигне Росію доля всіх інших імперій на планеті – розпад на велику кількість суверенних держав? На моє переконання, відповідь однозначно ствердна, більш актуальним є питання про часові рамки розпаду.
Будь-яку імперію, яка штучно створена шляхом завоювань, від розпаду повинен утримувати якийсь «цемент». Консолідуючими чинниками у випадку Росії є такі:
- жорстка виконавча вертикаль, яка підсилюється потужним мілітаризаційним чинником;
- відносно стабільний розвиток економіки, який зумовлений експортом енергоресурсів;
- наявність умовного консенсусу російської еліти та своєрідної угоди з Путіним, відповідно до якої, взамін на підтримку еліта отримує захист та можливість збагачення;
- ефективна інформаційно-пропагандистська політика, результатом якої є зомбування населення і формування у нього почуття гордості та величі як представників «великої держави», яку всі бояться і поважають.
Переможна війна з Україною мала стати, за задумом російської влади, додатковим чинником, який би не просто консолідував російську державу, але й повернув їй попередню радянську велич.
Проте вже зараз стає очевидним, що Росія не буде переможцем у цій абсурдній війні. Недооцінка ЗСУ та рішучості всього українського суспільства, переоцінка власних сил, консолідація всього міжнародного співтовариства навколо боротьби з міжнародним терористом та запроваджені потужні антиросійські санкції вже стали тими чинниками, які руйнують той «цемент», на якому трималася російська імперія.
Падіння економіки, рівня добробуту громадян, зменшення можливостей для збагачення російської еліти (тут показовим є кейс Кадирова) вже почали руйнувати єдність Росії.
Проте головним чинником має стати військово-політичний. Справа в тому, що всі диктатори управляють країною насамперед на основі страху та віри всіх у могутність тирана. Проте як тільки віра в силу лідера зменшиться, одразу ж знайдуться ті, хто будуть готові кинути йому виклик, або ж просто усунути його як чинник, що заважає нормалізації відносин з цивілізованим світом. А зміна влади в Росії – це вже потенційний громадянський конфлікт.
Не варто забувати й про те, що однією з сучасних світових тенденцій є розвиток націй та «парад суверенітетів». І ця тенденція не омине Росію, як тільки зникнуть цементуючі чинники.
Схоже, що російська влада цілком усвідомлює наявну загрозу. Для мене яскравим свідченням потенційної дезінтеграції імперії стало поширення в інформаційному просторі Росії відеоролика, на якому представники різних народів та етносів Росії наголошують, що вони росіяни. Щоб показати і світові, і внутрішній аудиторії, що Росія буцімто єдина як ніколи.
Звісно, є багато інших додаткових факторів, які можуть змінити, послабити чи відтермінувати розпад російської імперії. Проте це все рівно лише питання особливостей, процедур та часових рамок. Українцям ж випала доля стати тією нацією, яка заб’є цвяха в домовину останньої імперії планети.