На перший погляд – шкода часу. Бо що мудрого може написати цей злочинець і українофоб?
Для обізнаних із правдивою історією України та українсько-російських стосунків тези Путіна наповнені брехнею і маніпуляцією.
Але потрібно враховувати реалії сучасного цивілізованого світу. Який ще з часів Горбачова дивиться на Росію з надією і плекає щодо неї дивні ілюзії. А на щодень користується всіма можливостями отримувати в Росії прибутки.
Статтю Путіна західні експерти і аналітики напевно прочитають. І багато хто утвердиться у своїх хибних поглядах.
Адже спеціалісти з питань східної Європи навіть у найкращих західних університетах донедавна вивчали історію Росії, сфальсифіковану ще Катериною Другою. Потім так навчені спеціалісти ставали експертами, радниками, депутатами і міністрами. Власне вони формували ставлення до Росії, і відповідно – до України в часи нашої незалежності. Власне тому в їхніх головах ми «один народ», а Україна – сфера життєвих російських інтересів.
Величезними зусиллями притомних українських політиків, дипломатів та громадських діячів цей світогляд вдалося похитнути і потроху почати оздоровлювати. Особливо після Революції Гідності, окупації Криму та збройного опору російській агресії.
Можливо власне тому Путін вирішив застосувати «важку артилерію» і вистрелити від власного імені вагомим історичним фальсифікатом.
Сподіваючись на «силу сигналу» – якщо російському президентові не відразу чи не повністю повірять, то хоча би прислухаються, а може і засумніваються у правдивості та об’єктивності українських поглядів на ці справи.
Отже, статтю Путіна варто прочитати.
Щоб мати власні обґрунтовані контр-аргументи.
Бо Захід не вірить емоціям, а прислухається лише до фактів і логічних висновків.
Симпатизувати українській позиції, допомагати у нашій боротьбі можуть на підставі впевненості, що це є правильним вчинком. А вся потуга Росії в інформаційній політиці, пропаганді та дипломатії скерована проти інтересів України. Все це підкріплено величезними фінансовими ресурсами. І базується на економічних інтересах тих, хто отримує від Росії дешеві енергетичні ресурси, успішно заробляє на російському ринку в торгівлі та інвестиціях.
На теперішню українську владу великих сподівань не варто покладати – вони в більшості своїй російськомовні та російсько-ментальні. Так, вони будуть заперечувати висновок, що ми «один народ». Але багато путінських тез самі сприймають як правду, тому заледве чи будуть здатні напрацювати якісні контраргументи і активно їх застосовувати.
Єдина надія – на самих себе, на громадянське суспільство.
Нехай цей виклик нас лише мобілізує і активізує.
Нехай Путін гірко пошкодує, що нехотячи стимулював таку потужну хвилю опору і проукраїнської активності.
Тому, браття і сестри – до праці.