Фестиваль Docudays на своїй платформі онлайн-платформі документального кіно про права людини презентував три фільми. Раніше вони брали участь у фестивалі, а тепер їх можна подивитись безкоштовно та у будь-який час.
Колекція фестивалю доповнилась картинами «Вальс Алчевськ» Вадима Ількова (його картина «Тато – мамин брат» отримала декілька призів на Одеському кінофестивалі). Також можна подивитись картину Жанни Максименко-Довгич «Вихідний».
Ще фестиваль презентує картину «Війна химер» (на головному фото) Марії та Анастасії Старожицьких. Цей фільм розповідає дуже особисту історію на тлі подій під Іловайськом. П’ять років потому режисерки хочуть нагадати про одну із найтрагічнших сторінок російсько-української війни.
ZAXID.NET раніше уже розповідав про цю картину, яку тепер можуть подивитись усі, хто не зміг відвідати фестивальні покази. А тепер, користуючись нагодою, ми вирішили розпитати режисерок про їх новий проект під назвою «Віддушина».
На відміну вад попереднього фільму, це має бути ігрове кіно. Там у світі недалекого майбутнього люди віддають душі – це можна зробити за життя, – аби ті, вилетівши, латали дірки в озоновому шарі Землі. Така глобальна відсіч глобальному потеплінню. Центри здачі душ розгорнуті по всьому світу на дахах хмарочосів, аби повернути планеті прохолоду. І це лише початок авантюрної антиутопії, фільму-квесту, де кожен може сам для себе вирішувати, чи випускати душу в надії на перемогу людства у війні з Сонцем, чи навантажувати її камінням, аби стала непідйомною.
Марія та Анастасія Старожицькі
Як складається доля проекту?
Марія Старожицька: Нещодавно брали участь у пітчингу на кінофестивалі «Молодість», презентували оригінальний трейлер з розкадровок, власноруч зроблених. Упевнилися, що проект є цікавим для іноземних кінематографістів.
Анастасія Старожицька: Зараз ми удосконалюємо сценарій та формуємо команду, з нами вже чудовий оператор Ярослав Пілунський та відома художник по костюмам Надія Кудрявцева, одну з головних ролей має виконати Олексій Горбунов, а головною героїнею, яку ми відправимо у досить екстремальну подорож, буде молода актриса Анастасія Орєхова, для якої стрічка стане кінодебютом. Відкриті для пропозицій, бо хочеться оточити себе в команді саме тими професіоналами в кінематографі, кому припаде до душі наша ідея.
Як ця ідея виникла?
М.С.: З мого кінофестивального досвіду можу засвідчити, що попит на нові ідеї у світового кінематографу величезний, відтак ви беретеся за досить масштабну тему… Навіть не пригадаю схожих за тематикою стрічок, хіба що у «Лобстері» Йоргаса Лантімоса теж є задана умова і два конкуруючі світи. Щодо нашої ідеї, її ексклюзивність «запатентовано» ще 30 років тому. У моєму вірші, згодом опублікованому у збірці під назвою «Про боротьбу з глобальним потеплінням», ветерани війни здавали свої заштопані душі у пункті прийому склотари, аби ті, вже очищені, закрили собою дірки в озоновому шарі, як раніше закривали дзот. У вірші йшлося про державну монополію на цей процес.
А.С.: Щодо «Віддушини», тема «останньої війни» між людьми перед війною зі всевипалюючим Сонцем також проходить через фільм – і як обставина, за якої було зроблене наукове відкриття про таку можливість душі, і як місце, де можна було втратити душу і навіть цього не помітити... Ми поставили перед собою амбітну мету створити не просто фестивальне кіно для поціновувачів артхаусу, а глядацьку стрічку з карколомними пригодами і неочікуваною візуалізацією усталених висловів, цікаву широкому колу глядачів.
Це можливість замислитися, що ж насправді творить людство з планетою і як вчинить кожен з нас, якщо для порятунку світу запропонують пожертвувати якимось внутрішнім органом, хоч і рудиментом.
Власне, ми створюємо притчу, екологічну і повоєнну, аби поглянути на нас самих з космічної відстані.
Наш дебютний фільм «Війна химер», до речі, знятий власним і дуже невеликим коштом, був документальною історією про війну, кохання та смерть, тепер, власне, ми беремося за ці ж глобальні теми, але в абсолютно іншій формі їхнього дослідження.
Нинішній рік є роком високої сонячної активності, день у день б'ються температурні рекорди в Європі та світі, тож ви пророкуєте надалі війну з Сонцем?
М.С.: Згадала, як у сценарії під час рекламної кампанії потенційних здавачів душ агітують: «Ветерани останньої війни між людьми, хто, якщо не ви?!». Сонце в нас є, можна сказати, персонажем - воно присутнє всюди, йому небайдуже, що відбувається. Але ж воно як світило мільярди років, так і світить, а люди самі оголошують його ворогом.
Люди вони такі, в нашій стрічці своє каміння на душах творчо переробляють і оприлюднюють, виставляють камінь-аути на загальний огляд. Хоча є така думка, що здача душ це лише прикриття для збору каменів з них, надсильної психологічної зброї…
А.С.: Ще трохи, і наш текст буде суцільним спойлером. Тоді я додам лише, що маємо намір вже з перших днів зйомок розпочати широку мультимедійну кампанію щодо бачення майбутнього і країни, і планети в цілому, у сенсах навіть ширших за екологічний та повоєнний, залучити до розмови лідерів громадської думки, аби стрічку вже очікували із розумінням, чи є насправді у людства шанс вціліти в катастрофі глобального потепління і чи є, що важливіше, щире бажання скористатися цим шансом.