Антон Геращенко опублікував план наступу Росії на Україну. Скажу відверто, я не сприймаю його серйозно, бо це нагадує мені березень-квітень 2014 року, коли росіяни заливали по всіх каналах про широкомасштабний наступ, а реальна мета була проста - паралізувати волю і в умовах паніки нав'язати нам свій сценарій.
Об'єктивно ми розуміємо, що Росія слабка. Так, ця слабка Росія об'єктивно сильніша за Україну, але вона має справу не з Україною, а з Заходом. А той об'єктивно сильніший. Так, Захід розчарувався в українській владі, але пропускати чергову подачу було б занадто.
Але, найголовніше, навіщо Путіну відсікати лівий берег методом військового вторгнення, коли потрібно просто трохи почекати і після місцевих виборів розхитувати і розколювати Україну за допомогою політичних інструментів. Екс-регіонали вже не приховують радості від перспектив реваншу. А Фірташ з Льовочкіним наполегливо качають ситуацію на дострокові вибори в Раду. Коломойський не проти. На раз-два представимо якою буде слід. Рада?
Ні, я не вірю в широкомасштабний наступ. Локальні бої, ну максимум обмежені удари в районі Маріуполя мей бі. Щоб підвищити ставочки на Мінськ-3, а внутрішній срач між Порошенком і Наливайченко, Порошенко і Коломойським, Порошенко і Фірташем і т.д. буде тільки посилювати позиції Путіна. Звичайно, Путіна не потрібно неодооценівать, але переоцінювати теж не варто. Путін може мати сотні планів, але реальність така. Він керує країною з економікою, що розвалюється, повністю залежна від доступу на західні ринки і доступ до фінансового капіталу. У військово-політичному плані Захід перевершує його багаторазово. Звичайно, він спричинить нам багато неприємностей, але ж ми розуміємо, що він буде їх заподіювати. Просто ми бездарно витрачаємо час, який би могли використати на те, щоб зміцнитися настільки, щоб взагалі не звертати увагу на плани Кремля. Головний ворог українців сьогодні - самі українці. Втім, як завжди.