Останніми роками все поширенішою на українських теренах стає небезпечна рослина-прибулець – борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.).
Батьківщиною борщівника Сосновського є Кавказ. Біологічного ворога, тобто різноманітних шкідників і хвороб, що пригнічують його розвиток, ця рослина в наших умовах не має. Тваринами він у свіжому вигляді теж поїдається неохоче. Отже, здатний поширюватися в природних екосистемах та істотно змінювати умови існування для місцевих (аборигенних) видів, а, подекуди, і трансформувати екосистему загалом. Такі види називають інвазійними видами-трансформерами.
Борщівник Сосновського потрапив в Україну в 60-70-х рр. ХХ ст. як перспективна силосна культура. Зараз відомі три осередки культивування цього виду в Україні, з яких він очевидно й поширився. Перший – київський. Ще в 50-60 роках ХХ ст. Сигизмунд Харкевич завіз борщівник з Кавказу на дослідні ділянки Центрального ботанічного саду АН УРСР (тепер Національний ботанічний сад НАН України). Другим центром культивування рослин було Закарпаття, де вони були висаджені на території ботанічного саду Ужгородського державного (тепер національного) університету та біологічній станції цього вишу на полонині Руна у Велико-Березнянському районі (полонина Рівна). Ще одним потужним центром у регіоні, як і в інших західних та північних лісових районах України, було вирощування рослин як силосної культури в радгоспах, інколи в колгоспах. Відомо, що від 1960-х років ХХ ст. рослини культивувалися і на Житомирській дослідній станції.
Борщівник Сосновського є дворічною або, інколи, багаторічною рослиною. Важливо, що цей вид – монокарпік, тобто, кожна його особина цвіте й плодоносить один раз, а потім відмирає. До цвітіння у вегетативному стані розвивається 1-4 роки, а за несприятливих умов – до 5-6 років. Цвіте від кінця червня до липня; пошкоджені рослини можуть зацвітати пізніше. Це комахозапильна рослина, але, за деякими відомостями, здатна до самозапилення. Плодоношення рясне.
Одна рослина борщівника здатна щороку давати від 15-20 тис., а в окремі роки і до 100 тис. життєздатного насіння. У ґрунті насіння борщівника може зберігати життєздатність 3-5, іноді 10-15 років. Як правило, насіння борщівника падає поблизу материнської рослини. Коли висота рослини сягає понад 2 м, 60-90% насіння обсипається на землю в радіусі 4 м. Чим далі від материнської рослини, тим менша кількість насіння, але деякі з них можуть виявитися досить далеко, і таким чином відбувається захоплення нових територій. Очевидно, у долинах річок насіння розноситься за течією, зокрема під час весняного паводку. Узимку насіння розноситься вітром по замерзлому ґрунті або насту.
Поширення борщівника Сосновського в Україні останнім часом набуває безконтрольного та хаотичного характеру. Експансія цього інвазійного прибульця охоплює значні території західних областей України. Він вийшов за межі сільськогосподарських угідь та швидко поширюється по берегах річок, обабіч доріг, на пасовищах, перелогах, узліссях, а останнім часом починає проникати і в ліси. Таке поширення може вплинути на розвиток місцевих громад, особливо, які спеціалізуються на туристичному бізнесі. Рослина небезпечна для людини, оскільки містить фурокумарини, які під час контакту зі шкірою провокують важкі, подібні до опіків, дерматити.
Стримати подальше поширення борщівника Сосновського могло б надання йому статусу карантинного виду. Ще 2015 року Фітосанітарна служба України проведела аналіз фітосанітарного ризику щоб визначити, чи відповідає борщівник Сосновського критеріям карантинного організму (або регульованого некарантинного шкідливого організму) та можливого включення його до Переліку регульованих шкідливих організмів. Загальний висновок проведення аналізу «вид – Heracleum sosnowskyi не відповідає критеріям карантинного шкідливого організму або регульованого некарантинного шкідливого організму для України і не може бути включений до національного Переліку регульованих шкідливих організмів».
Однак, за кордоном, у країнах, схильних до експансії борщівника Сосновського (Польщі, Німеччині, Естонії, Латвії), відповідно до Міжнародної конвенції з карантину та захисту рослин, цей вид зарахований до карантинних об’єктів, отже, є бур’яном, що підлягає повному знищенню. Є низка країн Європи, де він не належить до переліків карантинних організмів, проте має статус інвазивного виду. Поняття «інвазивний (інвазійний) вид» – це чужорідний вид, який має велику здатність до розселення, розповсюджується природним шляхом або за допомогою людини й становить значну загрозу для флори та фауни певних екосистем, конкуруючи з аборигенними видами, а також спричиняючи загибель місцевих видів. Борщівник Сосновського включений до Об’єднаного переліку інвазивних чужорідних видів Європейського Союзу, а також Списку А2 ЄОКЗР/ЕРРО, розділу «Інвазивні рослини». У нашій країні, незважаючи на те, що вже тривалий час борщівник Сосновського є надзвичайно проблемним видом, він не має статусу карантинного об’єкта.
У 2019 році Міндовкілля розробило «Національну стратегію щодо поводження з інвазійними чужорідними видами флори і фауни в Україні на період до 2030 року». Стратегією передбачено розроблення та затвердження Національного плану заходів з реалізації Стратегії та відповідних планів заходів на місцевому рівні. Проте, Стратегію так і не прийнято.
Сучасний стан сільського господарства та відсутність контролю за поширенням небезпечних бур’янів загострюють проблему та сприяють швидкому захопленню небезпечним видом нових територій.
Наразі, у багатьох країнах Європи розроблені та діють програми, спрямовані на боротьбу з цією небезпечною рослиною. Слід наголосити, що за це відповідають місцеві органи влади та природоохоронні й екологічні служби.
Щодо Львівщини, то необхідно розробити регіональну програму знищення цього небезпечного виду що передбачатиме комплекс заходів із локалізації та ліквідації вогнищ борщівника Сосновського та інших бур’янів на території області, підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, посилення уваги населення та громадськості до цієї проблеми через популяризацію знань та роз’яснень щодо шкідливості цього бур’яна, приведення до належного фітосанітарного, екологічного та естетичного стану території області, забезпечення контролю за виконанням і проведенням заходів проти бур’янів підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.
Державні структури повинні відповідати за проведені заходи щодо його знищення. Важливо, щоб власники землі, на якій росте борщівник, і які не мають можливості знищити його самостійно, могли б звернутися до адміністрації регіону та отримати допомогу у його видаленні.
Проте, як показує практика, повної картини масштабів поширення борщівника Сосновського в регіонах немає або ці показники значно занижені, тому необхідно організувати збір інформації щодо поширення борщівника в Україні. Сьогодні така робота ведеться на порталі Національної мережі інформації з біорізноманіття. Будь-хто може додавати інформацію щодо поширення цього виду і, відповідно, вона може бути використана під час проведення заходів із його знищення.
Існує багато методів боротьби з борщівником Сосновського: механічні (скошування, обрізання квітів, викопування), фізичні (спалювання), хімічні (використання пестицидів). Проте заходи боротьби з цим інвазійним видом необхідно проводити одночасно на всій засміченій місцевості. Тільки спільними зусиллями ми зможемо зупинити поширення небезпечного бур’яну – борщівника Сосновського!
*всі фото надані авторкою