В американської благодійності є глибокі іудо-християнське коріння. У переселенців-протестантів у 17-18-19 вв. церква (релігійна громада) грала головну роль (в умовах нерозвиненості тоді інших об'єднань - профспілки, партії і т.д.) і була ключовою інституцією в суспільстві. Вчення про десятину забезпечувало релігійним громадам автономність і навіть незалежність. Через брак соціальних служб, церква також відповідала за допомогу знедоленим. Фінансування забезпечувалося досить просто: під час недільного богослужіння оголошувалися треби і народ скидався хто і скільки міг.
З століття в століття "десятина" перетворилася на само собою зрозуміле, а благодійність з часом стала правилом хорошого тону та обов'язковою чеснотою. У США основні обсяги генерують не олігархи і магнати, а середній клас і навіть люди зі скромними доходами. Народившись і проживши в такому середовищі, ти не можеш мислити інакше. Ти зобов'язаний бути філантропом, особливо, якщо в житті "пощастило більше, ніж будь-кому". І там закономірне явище, коли багаті люди жертвують значну частину свого стану (не доходу!!!). Тому зараз в США буквально все фінансується за рахунок пожертвувань - університети, музеї, опери, театри, школи, церкви, благодійні організації, місії тощо.
У нас же ситуація зовсім інша. Благодійність - це не данина суспільству або виконання негласних зобов'язань, почуття обов'язку. Благодійність - це інструмент для обілення іміджу. Ось взяв ти на районі обчистив квартиру дядька Віті на 10 тис. баксів. Бабульки на лавочці, дітлахи в пісочниці, перехожі шушукаються, що ти злодій. Неприємно. Вирішив відстебнути 100 баксів на цукерки дітям, гречку бабулькам і сигарети з пивком перехожим, щоб чутка про тебе "мецената" перебила негативний імідж злодія. Інша сторона благодійності (іменована корпоративною соціальною відповідальністю) - це отримання лояльності від корумпованих влади. От є в бюджеті рядок на ремонт шкіл. Гроші витратили, ремонту немає. Для публіки заяву: держава бідна, грошей немає. Але тут великий благодійник зробив ремонт. Дітлахи задоволені, контрольно-ревізійне управління ремонт побачило, влада при баблі, благодійнику - лояльність (закриття очей на порушення законів). Набагато легше ділитися тим, що чесно заробив, ніж віддавати "законнонакрадене".
Тому у нас багато віддавали по 10-30% від своїх місячних доходів на армію. А великі благодійники заявляли: "ми платимо податки, відваліть від нас". Привчені з дитинства віджимати, рекетирувати не стануть "піддаватися загальному психозу" - витрачати свій стан на те, щоб зробити цей світ кращим.