Компліменти – це один із найкращих способів проявити увагу до іншої людини, покращити настрій, зміцнити стосунки та навіть підвищити самооцінку. Проте не кожна людина здатна прийняти комплімент. У деяких випадках, замість того, щоб зрадіти похвалі, людина ніяковіє, ба більше – може навіть заперечувати компліменти.
Чому це відбувається та що за цим стоїть? ZAXID.NET звернувся до травмотерапевтки та нейропсихологині Наталії Бакай, яка пояснила, що саме є причинами запереченням компліментів.
Внутрішній конфлікт: як ми бачимо себе і як нас бачать інші
«Те, що людина заперечує компліменти - це не про скромність. Це часто про неможливість прийняття позитивного відображення себе. Коли людина чує компліменти, але не може їх прийняти, це часто свідчить про такий певний внутрішній конфлікт між образом себе, те, як я себе сприймаю і тим, як мене бачать інші. Іноді люди заперечують, не приймають компліменти, соромляться», – пояснює психологиня Наталія Бакай.
Такий конфлікт може виникнути, коли людина не відчуває, що заслуговує на похвалу. Наприклад, вас можуть вважати надзвичайно талановитим чи привабливим, але ви самі не вірите в це, вважаючи комплімент лише ввічливістю чи навіть спробою маніпулювати вами.
Самооцінка та досвід з дитинства
Самооцінка – це основа, на якій будуються людські стосунки із собою та навколишнім світом. Як ми оцінюємо себе, так і можемо приймати або відкидати оцінку ззовні. Людина з низькою самооцінкою часто не здатна побачити в собі те хороше, що бачать інші.
«Уявімо сім'ю, де дитині не говорять компліменти. Або ж лише критикують чи так рідко компліменти звучать, що критика, холод і байдужість, якась присоромленість переважають. Чи буде така дитина приймати компліменти? Чи буде вона гарно ставитись до себе, до інших? Скоріш за все, що ні. Допоки не усвідомить, що це не окей. Допоки не побачить приклад, що можна до себе ставитися по-іншому. Все це можна змінювати в роботі над своїм мисленням, травматичним досвідом і розширенням світогляду», – зазначає психологиня.
За словами травмотерапевтки, діти, які ростуть в постійній критиці, можуть вирости з переконанням, що не заслуговують на позитивні слова у свою сторону. Тому навіть коли інші хвалять таку людину, вона може відчувати, що не заслуговує на таку увагу. «В такі моменти тіло реагує як на загрозу: зніяковіння, напруження, заперечення, може бути зашарілий рум'янець, почервоніння. Тобто комплімент може викликати стрес, бо суперечить глибоко закріпленій схемі: я недостатньо добрий/добра. Тому потрібен час і досвід безпечного прийняття, щоб нейронні зв'язки, так би мовити, переписались», – каже Наталія Бакай.
Травмуючий досвід: чому похвала викликає недовіру
Пережиті травми часто є коренем проблеми: спершу людину хвалили, а потім знецінювали або карали. Або ж хвалили заради того, щоб потім щось попросити, так би мовити «задобрювали». Такий досвід теж може сформувати негативне ставлення до компліментів.
«Що стоїть за цим на глибинному рівні? Недовіра, страх, що комплімент може бути маніпулятивним, що далі може йти знецінення», – стверджує психологиня.
У таких випадках комплімент може викликати настільки сильну реакцію, що він сприймається як небезпечний або фальшивий, бо суперечить глибоко вкоріненому переконанню про себе. Людина може відчувати, що похвала – це лише спосіб маніпулювати нею.
Звикання до самознецінення: як мозок сприймає похвалу
Мозок прагне до стабільності, а тому звикає до того, як ми себе сприймаємо. Якщо людина постійно відчуває, що вона недостатньо добра або не варта похвали, це стає її внутрішньою «нормою». Коли хтось робить комплімент, це може сприйматися як порушення цієї норми, що викликає стресову реакцію. Наталія Бакай каже: «Мозок прагне передбачуваності. І якщо людина звикла жити з постійним почуттям недооцінки, то саме це є її індивідуальною нормою».
Як навчитися приймати компліменти
«Приймати комплімент – це не про его. Це про дозвіл побачити себе очима доброзичливості і любові, а не критики», – наголошує травмотерапевтка.
Щоб навчитися приймати компліменти, важливо працювати над своєю самооцінкою, змінювати старі переконання та бути відкритим до того, що нас можуть хвалити не тільки за обов'язок, а й щиро.
Заперечення компліментів – це не ознака скромності. Це значно глибше питання, пов'язане з самооцінкою, минулими травмами та переконаннями, які людина носить з собою. Пізнання причин цього та бажання вирішити це – важливий крок до здорового ставлення до себе. Компліменти – це не про гординю, а про здатність побачити себе таким, яким вас бачать інші, з доброзичливістю і підтримкою, а не через призму самокритики.
Питання, які ви хотіли б поставити психологу, надсилайте на s.turko@zaxid.net.