Наша безпека у наших руках. Чому навколишнє середовище і далі страждає від самовільного підпалу трави – та яка відповідальність за такі дії? Про це сьогодні говоримо у студії з нашими гостями, вітаю їх. Віталій Туровцев, речник Головного управління ДСНС України у Львівській області, доброго вечора. Та Микола Маланич, начальник Державної екоінспекції у Львівській області, вам вітання.
***
Мар’яна Романяк: «Навесні у рятувальників роботи побільшало: незважаючи на всі заборони, прохання, інформування селяни далі палять траву. Неподалік Львова (там, де поля і городи) можна досить часто побачити ось такі чорні клаптики землі. Видається, що таке паління трави вже стало нормою.
У селі тут палять траву?»
Селянка: «Палять обочини, палять».
– Що люди на то кажуть, чого палять? То ж не можна.
– Палять так, щоби ніби свіжа, молоденька виростала.
Мар’яна Романяк: «Ось такі наслідки від підпалу трави. Тобто хтось вирішив спалити траву в себе на городі – від цього загорілося все навколо, зараз тут гасять пожежники».
Роман Алешко, керівник гасіння пожежі: «Верхній шар трави прогоряє і починається загоряння торфу. Як бачите, приходиться своїми силами за допомогою пожежних рукавів, особового складу, пожежних стволів гасити торф».
Мар’яна Романяк: «Складно гасити торф?»
Пожежник: «Ну, як в яких умовах – потрібна велика кількість води, щоб залити».
Мар’яна Романяк: «Яка площа цієї пожежі?»
Роман Алешко: «Як бачите, тут окремими осередками; нема в загальному, щоби горіла трава. Територія велика, бо йде по ту сторону, по цю... Може, до п’яти-семи гектарів складати. Але сам торф горить певними осередками в різних місцях на невеликих площах поки що. Ми стараємося його загасити завчасно, щоби воно не розгорілося і не було більшої біди».
Мар’яна Романяк: «Для когось це може бути звичайне паління трави, але насправді наслідки бувають жахливі: дивіться, просто може загорітися весь ліс».
***
Пане Віталію, розпочнемо із вас. Чому і далі, на вашу думку, є така ситуація із палінням трави? І чи збільшується статистика щороку?
Віталій Туровцев: Статистика щороку повторюється в тих самих межах. Станом на сьогодні ми маємо певний спад кількості пожеж, але я би не хотів наперед щось загадувати – рік тільки почався, ми будемо мати і подальші такі пожежі. Що стосується того, чому виникають такі пожежі, – напевно, від низького рівня свідомості самих громадян. Оскільки пожежі сухої трави і торфовищ виникають не спонтанно – це не самозаймання, це якраз наслідки людської діяльності.
Тобто ці пожежі, на які ви виїжджаєте зараз, – це здебільшого (або ж і всі) від того, що люди палять траву?
Віталій Туровцев: Більшість із них – понад 90% – саме через те, що люди спалюють траву або внаслідок необережного поводження з вогнем.
Яка кількість викликів в середньому за день може бути в рятувальників?
Віталій Туровцев: Орієнтовно до 10 пожеж за день ми зараз ліквідовуємо.
Пане Миколо, ваша думка, чому все-таки більшає таких викликів на гасіння пожеж від самовільного паління трави? Можливо, надто малі штрафи; можливо, надто мале інформування людей, що цього робити просто не можна?
Микола Маланич: Щодо інформування – тут повна відсутність екологічної освіти будь-якого свідомого громадянина. Інформування напередодні – ми знаємо, що будуть випадки, звісно, що спалювання, самоспалювання сухої рослинності. Зібрали всіх сільських голів, голів об’єднаних територіальних громад.
Тобто ви таке робите? Ви збираєте й інформуєте?
Микола Маланич: Так, так. Ми це публікуємо офіційно в нас на сайті. Кожному десь роз’яснили, що вони мають адмінкомісії – адмінкомісії можуть притягувати до адміністративної відповідальності, зокрема фіксувати порушення природоохоронного законодавства. На жаль, ви бачите наслідки – і наслідки досить сумні. Ці наслідки відображаються в адміністративних штрафах.
Та ці штрафи не надто лякають людей, я так розумію.
Микола Маланич: Статистика – 85 гривень. Треба 255 гривень.
Тобто штраф за те, що хтось підпалить траву, – 85 гривень?
Микола Маланич: 170 гривень на громадянина.
Скільки оштрафовано за останній місяць або за минулий рік, яка статистика була?
Микола Маланич: Ми не бачимо місяця – активна фаза саме горіння почалася два тижні тому. За минулий тиждень ми склали 71 адміністративний протокол – це якщо встановлена особа. Фіксації – понад 200. Ви розумієте, що адмінкодексом чітко передбачено: адмінпротокол складається в присутності особи, порушника.
Тобто ви маєте, умовно, зловити порушника за руку разом із поліцією – і тільки тоді можна скласти протокол.
Микола Маланич: Так. Тому тут може бути тільки сумісна праця, взаємна співпраця – ну, і бажання до праці.
Пане Віталію, давайте поговоримо трішки про небезпеку цього всього, тому що досить часто через загоряння трави загоряється і торф – тут вже такі глибші наслідки і більше роботи у вас. Яка небезпека саме таких торф’яних пожеж? До речі, одна із них була нещодавно на вул. Роксоляни у Львові.
Віталій Туровцев: Так, ми бачили таку пожежу, як приклад на відео. Пожежі торфу чим небезпечні – торф залягає на досить великій глибині. І якщо пожежа пошириться на цю глибину, потрібно буде надзвичайно великий ресурс людський, ресурс паливо-мастильних матеріалів і дуже велика кількість води. Тому що його просто залити зверху і погасити дуже важко. Потрібно, грубо кажучи, водою під тиском перекопати весь торф для того, щоби ліквідувати цю пожежу.
Пожежі ці складні, вони опускаються на глибину, поширюються під землею. Тобто ззовні ми не бачимо полум’я, як було на відео – тільки легеньке тління, а знизу може розгорятися справжня пожежа. Були випадки, коли прогорали цілі корені дерев – дерева падали, а полум’я видно не було. Тому ці пожежі досить небезпечні. І технікою неможливо проїхати на це поле – потрібно розтягувати тільки рукава, тому що машина може провалитися під землю. Тому такі пожежі вимагають дуже великих затрат, люди працюють і днями, і добами – деколи до тижня ми працювали саме на гасінні такої пожежі на одному місці.
На такому місці, де загорівся торф або де просто загорілася трава, мене найбільше злякало те, що я побачила – там немає нічого живого: ні трави, обпалені дерева… Пане Миколо, які наслідки таких пожеж? Тут страждає вся рослинність, страждають тварини і не тільки.
Микола Маланич: В першу чергу, тут страждають люди. Викиди в атмосферне повітря жахливі, неконтрольовані. Наслідками того є захворювання: легеневі, серцеві і ракові.
Від цього диму?
Микола Маланич: Так, саме від цього диму. І ми потім задаємося звичайним питанням: «Чому ми хворіємо? Давайте знайдемо крайнього». А те, що ми 10-15 років свого сусіда, свого брата, кума заставляємо дихати цим димом – ми не відповідаємо за наслідки.
В другу чергу, це всі створіння, які є в траві, ми знищуємо; повністю знищуємо всі плоди, які є в траві. Ну, і основне, гумус: це все живе, всі клітини живі ми повністю знищуємо, який може відновитись (природно відновитись) впродовж 50 років.
Пане Миколо, але є така думка, що «мій дідусь палив траву, моя бабуся палила і я буду палити, так буде краще рости все те, що я посаджу на землі». Досить часто так говорять люди, які дбають про свій город чи поле. Чому?
Микола Маланич: Ви знаєте, ми розробили законопроект щодо збільшення адміністративних штрафів. Там не буде стояти питання «дідусь, бабуся палили». Є власник земельної ділянки, який буде нести пряму відповідальність. Незважаючи на те, чи він був на місці, – він власник, він користувач. Все, на цьому крапка.
До речі, ми поговорили з різними людьми, які можливо палять, можливо не палять траву. Що вони сказали з цього приводу, що вони думають і як діють – давайте подивимося?
***
Мар’яна Романяк: «Ми тут їхали й бачили, що люди палять траву. Ви палите тут у себе траву?»
Жінка 1: «Нє, нє, ми не палимо».
– А чого?
– А бо не можна! Так не можна палити, треба обережно з травою обходитися.
– А ви то все полете?
– Так, ми то всьо полемо гарно, так, всьо руками. Трохи кіньми, трохи руками.
Чоловік 1: «Восени то, що бульбовисько спалив, а тут вже ні. Рано ще, цього року не встигло ще вирости».
Жінка 2: «Та коли, то ми так виносимо трошки. Та в нас тут травів таких дуже і нема. Пшеницю – то ми переорюємо. А яке там було трошки, то ми спалили».
Мар’яна Романяк: «А сусіди палять?»
– Так нє, стараються більше не палити.
Жінка 3: «Не палимо».
Мар’яна Романяк: «А чому?»
– Шкідливо для навколишнього середовища.
– Бачите, ви знаєте. А в селі палять?
– Ну, як хто.
Жінка 4: «Ну, бо тому, що зараз йде сезон – кролики розмножуються».
Мар’яна Романяк: «Одним словом, ви знаєте?»
– Так, ми знаємо.
– Ви поінформовані.
– Так, ми поінформовані. Ми таке не робимо.
***
Ніхто траву не палить, та вона все одно горить… Пане Віталію, хто має інформувати людей, що це справді небезпечно, що це завдає шкоду їм і навколишньому середовищу, від цього трапляються пожежі? Чи ви проводите таку роботу? Бо я знаю, що ви інформуєте.
Віталій Туровцев: Так, ми проводимо масштабну роботу спільно з представниками колишньої інспекції. Ми проводимо і спільні рейди, і разом розробляємо такі-от виїзди в населені пункти, де ми проходимо подворово кожного, спілкуємося. Так, як їздили ваші журналісти, так і ми проходимо по дворах, роз’яснюємо, роздаємо листівки, ще раз нагадуємо про це. Але це не заважає нам через день приїжджати в цей населений пункт – і отримувати там ліквідацію пожежі.
Так, якраз бачимо, як це проходить.
Віталій Туровцев: Доходить до того, що горить на околиці села, ми приїжджаємо, гасимо день-два, проходимо по дворах, роз’яснюємо, що палити цього не треба – і через день знов повертаємося в те саме село… Дуже важко переламати стереотипи. Люди розказують, що вони не палять – але чомусь наступного дня ми знову приїжджаємо. Не думаю, що хтось приїжджає з іншого села і підпалює їхні городи.
Я думаю, що тільки зі збільшенням штрафних санкцій і відповідальністю власників землі, можливо, якось зміниться ця ситуація.
Пане Миколо, чи легко знайти підпалювача – ту людину, яка справді розпалює це вогнище, від якого трапляється пожежа? Можливо, з вашого досвіду був такий випадок, що справді, як ви кажете, зловили за руку?
Микола Маланич: Масштабні підпали – вони завжди є замовними.
Замовними? Це як?
Микола Маланич: Маємо досвід у цьому. До прикладу, Буськ. В нас Буськ горить уже третій рік. 2016 рік – збитки складали 20 мільйонів. 2017 рік – 590 тисяч. Тобто ми прекрасно можемо зрозуміти, що це штучний підпал.
Що саме там горить?
Микола Маланич: Ліс, молоді культури. Станом на сьогодні згоріло вже 9,7 гектара.
Дивіться, три роки горить, згоріло 9,7 гектара – і ви зловили вже цього підпалювача за руку?
Микола Маланич: Ні, на жаль, не піймали.
Чому?
Микола Маланич: Оскільки Держекоінспекція не має повноважень встановлювати особу. Тут нас підтримує поліція. Палія піймати за руку – це теж не кінцевий результат.
А які можуть бути мотиви такого?
Микола Маланич: Тут різні мотиви. Можливо, комерційні.
Робили якесь розслідування?
Микола Маланич: Ми теж не наділені правом проводити розслідування. Можливо, якийсь корисливий мотив. Тут вже мають з’ясувати спільно працівники поліції, слідчі органи, оскільки не одне кримінальне провадження вже порушене.
Але, знову ж таки, взаємодія з працівниками поліції: кінцева особа, яку впіймав за руку – треба встановити прізвище, ім’я, по батькові, що передбачено протоколом, заповнити повністю протокол. Не кожен хоче надавати будь-які особисті дані. Тобто тут повна взаємодія йде. Якщо вона є – є результат. Але ви бачите… Тобто це не знімає з мене жодної відповідальності.
Як іде ваша співпраця з поліцією?
Микола Маланич: Досить активно. Ми напряму в 102 телефонуємо, як який випадок. На власному досвіді – впродовж семи хвилин від поста до мене приїхали працівники поліції. Тобто в даному порядку я завдячую за оперативність. Але ж ми, в свою чергу, проводимо навчання як у садочках, так і в школах. Діткам пояснюємо – не можна знищувати, там є зайчики. Такі елементарні речі.
Це навчання – воно раз в рік, чи є якісь на нього плани?
Микола Маланич: Ні, ви перегляньте наш сайт, будь ласка – і побачите: останнє навчання було позавчора. Активно інститути, навчальні заклади – ми приходимо, даємо просту роз’яснювальну роботу.
Інформуєте, зрозуміло. Пане Віталію, давайте трішки по географії області пройдемося. Де найактивніші ці підпали і чи змінюються райони з роками?
Віталій Туровцев: Не можна виділити райони, які найбільше горять, тому що, напевно, свідомість поширюється на всю нашу область. Горять майже в кожному районі, не можна виділити якийсь зразковий район, де би не палили і свідомість зашкалювала. Єдине, що хочу нагадати: внаслідок тих пожеж, які ми вже маємо, в нас є одна людина травмована – це Мостиський район, де людина з опіками, і одна людина на пожежі також травмувалася саме від сухої трави 05.04.2018. На жаль, 16 числа вона померла. То людина отримала 70% опіків тіла – і з опіками організм не справився, людина вмерла. Це чоловік 1944 року народження.
Тобто ми розуміємо, що наслідки від банального спалювання трави, як всі вважають, можуть бути трагічними. Також у Вінницькій області був трагічний випадок, де на пожежі загинула однорічна дитина. Там, зрозуміло, можна розглядати і батьківську недбалість, але дитина загинула від дії вогню – візок покотився, потрапив у полум’я. Тут теж люди розпалювали полум’я поблизу будівлі.
Пане Миколо, також я знаю, що у вас є нещодавні дані щодо лісу, який часто запалюється. Які його масштаби з останніх неприємних ситуацій?
Микола Маланич: Я думаю, що по Буську у нас будуть, знову ж таки, мільйонні збитки. Ці збитки рахує Держекоінспекція. А які природі збитки, ми тільки можемо уявити – це знищення всієї флори, фауни і всього живого.
Як цей ліс потім відновлювати?
Микола Маланич: В будь-якому випадку, мають пройти дощі, це все має осісти, потім проводити відповідну рекультивацію. Це величезні об’єми роботи самих лісників. Але ж суспільство думає, що тут свідомість треба переконувати. Вони думають: «Вони там щось не посадили, внаслідок чого самостійно і спалили». Це неправда – там росли молоді культури, вони є зафіксовані: півторарічні культури.
Які загалом збитки? Можливо, назвете нам загальні цифри?
Микола Маланич: Може бути 50 мільйонів. А загальні збитки від оцього паління – сотні тисяч мільйонів.
Зрозуміло, давайте підіб’ємо підсумки. Як цьому завадити, окрім того, щоб людей інформувати? Мені здається, що це найголовніше. Пане Віталію?
Віталій Туровцев: Єдине, що в наші функції входить, – це, напевно, інформування. Думаю, можливо, такими малими кроками ми доб’ємося колись результату. Вже говорив мій колега, що ми проводимо роботу також із садочками, школами. Досить масштабно допомагаємо в цьому, роз’яснюємо, які наслідки можуть трапитися.
Якщо людина побачила пожежу – телефонувати одразу 101?
Віталій Туровцев: Якраз хотів до цього вернутися, тому що в нас бувають випадки, коли людина бачить пожежу, телефонує 101. А пожежа на ранній стадії, яку можна ліквідувати підручними засобами без застосування якоїсь техніки.
Наша техніка рухається за кілометрів 15-20, приїжджає в це село – відповідно, пожежа вже набула розмаху. Люди стоять з мобільними телефонами, гарно це все фотографують, але ніхто не допоможе загасити вогонь. Тобто пожежа, яку можна було ліквідувати на ранній стадії, банальним віником прибити полум’я – всі чекають, поки приїде велика гарна червона машина і це ліквідує.
Тобто ліквідовувати самим, якщо це можливо?
Віталій Туровцев: Якщо це на ранній стадії – обов’язково, такі пожежі можна ліквідувати. Також це входить в обов’язки сільських громад, які повинні на такі періоди створювати свої команди і обов’язково дбати про пожежну безпеку в своїй громаді.
Таке взагалі існує в нас десь?
Віталій Туровцев: Якщо сказати чесно, на папері воно існує. Але в реальності…
Микола Маланич: І на практиці існує – це об’єднана територіальна громада, село Сокільники.
Тобто одна територіальна громада на всю територію Львівської області, яка працює за таким принципом?
Микола Маланич: Досить активно – вони сформували чотири виїзні команди в складі об’єднаної територіальної громади і виїжджають. Там створена адмінкомісія, є громадські інспектори.
Ну, це дуже мало – одна, одна така…
Микола Маланич: Ну, це одна. Але в будь-якому разі, ми мусимо починати з чогось, активно працювати.
І збільшувати, напевно, штрафи.
Микола Маланич: Збільшувати штрафи. Хочу подякувати саме вашому каналу, оскільки ви досить активно почали розголошувати тему спалювання сухої рослинності.
Колеги, дякую вам за розмову. Віримо в свідомість нашу і в свідомість усіх мешканців Львівської області про те, що не буде таких стихійних пожеж. Дякую за розмову. Віталій Туровцев, речник Головного управління ДСНС України у Львівській області, а також Микола Маланич, начальник Державної екоінспекції у Львівській області. Мене звати Мар’яна Романяк, це програма «Що не так?». Будьте в безпеці, бережіть природу та побачимось за тиждень.