Повідомлення про акцію непокори в Лук'янівському СІЗО, яку 9 серпня влаштували екс-бійці розформованої роти «Торнадо» МВС України, розвіяли останні сумніви в тому, що правоохоронна система України тяжко хвора. Треба ж було додуматися, щоб спочатку помістити в загальні камери засуджених, які, як передбачається, тісно пов'язані тяжкими злочинами, а напередодні судового засідання за їхньою апеляцією почати етапування в різні ізолятори. Тут маємо справу або зі свідомою провокацією з боку когось з правоохоронців, або кричущий непрофесіоналізм.
Кадри з предметами, які були виявлені в камерах, де перебували, чекаючи розгляду апеляційної скарги, екс-«торнадівці», взагалі «розчулили». За інформацією прес-секретарки генпрокурора України Лариси Сарган, під час обшуків у приміщеннях, які суворо охоронялися, були знайдені саморобні біти, молотки, ножі, викрутки, мотузки, дорогий алкоголь і прапор зі свастикою. Цей асортимент, за задумом законників, повинен спростувати думку частини активістів про те, що під немилість української Феміди потрапили люди, котрі героїчно виконували службовий обов'язок в зоні АТО. Не випадково ж Сарган у Twitter’і написала: «Вони – точно герої?».
І невтямки панам з правоохоронних відомств, що такі предмети без дозволу офіційних осіб не можуть перебувати у в'язниці. І якщо їх там виявили, то в цьому були зацікавлені не тільки арештанти і рядові тюремники.
«Стрілочники» вже знайдені
Оскільки в день етапування екс-«торнадівців», нагадаємо, під Лук'янівським СІЗО сталися жорсткі сутички між групою їхньої підтримки та силовиками, причому зі застосуванням вибухових пакетів, внаслідок чого постраждав один правоохоронець, Мін'юст був змушений якось реагувати. І відомство Павла Петренка екстрено розродилося: уже 17 серпня в найвідомішому українському слідчому ізоляторі з'явився новий керівник, ним став Руслан Ромашков, який обіймав раніше посаду начальника 119-ї колонії (м. Бориспіль). Заміна одного тюремника на іншого – практика сумнівна, це засвідчує багато минулих кадрових перестановок. Але, мабуть, нічого кращого в Мін'юсті не змогли придумати.
«Також буде змінено весь керівний склад (ізолятора, – авт.): заступник начальника з режимної роботи, перший заступник начальника, заступник начальника з оперативної роботи, заступник начальника з виховної роботи. Усі ці посади будуть обіймати інші люди», – повідомив журналістам Юрій Маслак, прес-секретар заступника міністра юстиції. За його словами, це має статися вже цього тижня.
Як би все це не виглядало солідно і принципово, ця кадрова метушня дуже вже скидається на спробу звалити все на «стрілочників». Адже, як заявив в ефірі телеканалу «112 Україна» головний військовий прокурор країни Анатолій Матіос, бунт екс-«торнадівців» став можливим через невиконання своїх службових обов'язків прокурором, який відповідає за дотримання законності в місцях відбування покарань.
За словами Матіоса, горе-прокурор примудрявся розпивати спиртні напої зі «смотрящим» Лук'янівського СІЗО в нього ж в камері. При цьому головний військовий законник старанно обійшов прізвища і «смотрящого», і любителя «поквасити» в компанії кримінальних авторитетів. І якби тільки ця потайливість вказувала на те, що вину за те, що сталося, знову, схоже, спробують звалити на другорядних осіб.
«Правоохоронна» пастка
Тюремників і прокурорів, котрі полюбляють хабарі (а ім'я їм – легіон), треба, звичайно, жорстко карати. Однак у випадку з «Торнадо» це, схоже, вже мало допоможе. Річ у тому, що за час після арешту екс-бійців роти в Україні, судячи зі ЗМІ та соцмережах, сформувався чималий прошарок громадян, котрі вважають «торнадівців» патріотами, яких несправедливо переслідує олігархічна влада. Мовляв, їх хочуть знищити за те, що вони боролися з контрабандою, в якій були замішані високі держчиновники.
Солідні телеканали і видання наводили жахливі подробиці діянь екс-«торнадівців», разом з їхнім командиром Русланом Онищенком. Викрадення і тортури людей, грабежі, зґвалтування, інші злочини в Луганській області, де до червня 2015 року цей спецпідрозділ виконував завдання з патрулювання територій. Від деяких оповідань жертв і свідків, котрі були запротокольовані слідством, волосся стає дибки. А багато патріотично налаштованих українців, коментуючи цю інформацію, кажуть: мовляв, брехня все це, насправді хлопців переслідують тому, що вони чимало знають про бізнес-зв'язки можновладців зі сепаратистами.
Такі настрої не настільки нешкідливі, як може здатися. Адже група підтримки екс-«торнадівців» вже не раз вступала в бійки з поліціянтами і нацгвардійцями. Пригадується, наприклад, силове протистояння поліції і колишніх бійців роти в січні 2016 року, коли відбувалися перші судові засідання у цій справі. Такі інциденти завдають значної шкоди суспільній моралі.
А те, що сталося у квітні того ж року на базі «Торнадо» в Боярці (Київська область), взагалі поставило країну на межу внутрішнього збройного конфлікту. Тоді, нагадаю, спецназ був змушений застосувати світлошумові гранати проти «торнадівців», що закрилися у службових приміщеннях. Останні заявляли, що володіють великою кількістю вибухівки та готові підірвати себе і штурмовиків.
«Спроба штурмувати базу, де забарикадовані бійці батальйону "Торнадо", – це ганебний непрофесіоналізм. Такі ризиковані дії військова прокуратура не погодила з МВС. Тепер ми всі за крок від великого кровопролиття», – заявляв тоді нардеп Ігор Мосійчук. Цілком очевидно, що такі конфлікти не сприяють підвищенню законослухняності громадян і згуртованості суспільства перед обличчям зовнішньої небезпеки.
Але чому багато українців не вірить повідомленням правоохоронних органів? Це питання я в порядку імпровізованого «слідчого експерименту» ставив пересічним українським громадянам. Відповіді були приблизно однакові: «Ну, а кому там вірити ж бо?».
Справді – кому з українських правоохоронців можна вірити «від і до»? Анатолію Матіосу, вихідцю з адміністрації президента Януковича, котрий спритно уникнув люстрації і прославився різними «казками», наприклад, про тепловізор, за допомогою якого якийсь снайпер нібито хотів убити одного з попередніх генпрокурорів? Тому самому Матіосу, котрий настільки успішно затягнув розслідування, наприклад, Іловайського котла, що винні в тій трагедії можуть спати спокійно?
Або, можливо, варто стовідсотково вірити главі МВС України Арсенові Авакову, італійський бізнес якого, за даними ЗМІ, процвітає? Тому самому Авакову, після проведення «реформи» МВС котрого рівень злочинності в країні злетів, а найближча його соратниця, екс-глава Нацполіції Хатія Деканоїдзе заявила, що влада України використовувала її як ширму для прикриття корупції?
Про якусь велику довіру до глави ГПУ Юрія Луценка і говорити не варто. Кум президента-олігарха Петра Порошенка. Залежна і нещира людина, заради призначення котрої був продавлений закон про необов'язковість для генпрокурора юридичної освіти, що зробило Україну посміховиськом у світі. Яскравий представник плеяди політичних «клоунів», якими сповнена правоохоронна система сьогоднішньої України...
Можна зрозуміти, чому такі законники (а цей перелік можна доповнити чинами СБУ і людьми в мантіях) не вселяють великої довіри багатьом громадянам. У цьому сенсі Україна потрапила в якусь, можна сказати, «правоохоронну» пастку: боротися зі злочинністю необхідно для забезпечення громадського порядку і стабільності, але без участі народу справа ця вельми проблематична, малоперспективна. Народ же дуже слабко реагує на заклики правоохоронців, котрі змахують на «правохоронителів», а нерідко, як бачимо, діє навіть в піку їм. Позбутися цієї хвороби росту можна тільки завдяки справжнім реформам. Ось тільки хто б їх провів...
Чутки про 8000 заарештованих учасників АТО
До кардинального перетворення правоохоронної системи України за нинішньої центральної влади – як пішки до неба. Тим часом з ексцесами, які перманентно виникають навколо «Торнадо» за участі активістів, треба щось робити зараз, допоки грім не гримнув. А він може пролунати, адже група підтримки засуджених екс-бійців роти не байдикує. Наприклад, днями від імені Руслана Онищенка соцмережами прокотилася інформація про те, що в тюрмах безпідставно сидить 8000 колишніх добровольців та учасників АТО. Багато українців вважають, що в такий спосіб кланово-олігархічна система звільняється від тих, хто становить для неї загрозу.
Правда це чи ні – важко сказати. Моніторинг ЗМІ нічого не дав. У будь-якому випадку, вважаю, було б непогано для громадського спокою, якби увага правозахисних організацій до справ «торнадівців» та інших колишніх учасників АТО посилилася. Імовірно, що десь перегинають палицю «правохоронителі», котрі затаїли ненависть до учасників Революції гідності і плекають симпатії до Росії.
Тим часом спритні на спростування ГПУ, СБУ, МВС, Мін'юст і Мінінформполітики, коли мова заходить про гріхи високих чинів, роблять вигляд, що їх не цікавлять такі чутки. Їхнє мовчання лише підігріває антиурядові настрої в Україні. Кому це вигідно – питання риторичне.