Діяння на сексуальному ґрунті, яке вчинили двоє офіцерів міліції в селищі Врадіївка на Миколаївщині, вперше за останні роки поставило країну на межу фізичного зіткнення народу і влади, не пов'язаного з політикою.
Мешканці селища, розлючені тим, що одного з ґвалтівників, старшого лейтенанта міліції Дрижака, не відразу взяли під варту, штурмували режимний держоб'єкт – райвідділ міліції. Фактично це був вияв тієї самої громадянської війни, яку давно вже пророкують Україні. Правда, у цьому випадку протистояння мало локальний характер. Але чого чекати далі?
Ключове слово – "зґвалтування"
Подивимося на НП у Врадіївці ось із якого боку. Після поширення інформації про нього країна завирувала. У невелике селище на Миколаївщині, крім представників Генпрокуратури і МВС, наїхали натовпи чиновників, народних депутатів, журналістів та активістів. Повідомлення звідти рясніли словами "жах" і "бєспрєдєл". Емоції, що вихлюпнулися в ЗМІ, іноді просто зашкалювали. І мимоволі постало питання: а чому так усі сполошилися? Хіба вперше зіткнулися з беззаконням "ментів"? Жодного разу доти не чули про їхні дикі витівки?
При всьому великому співчутті до постраждалої І.Крашкової не можу не зазначити, що їй ще поталанило: на щастя, залишилася живою, стан стабільний. Тим часом зустрічі українців з вітчизняними силовиками нерідко мали набагато серйозніші наслідки. Ось кілька прикладів. Влітку 2010 року в одному із сіл Васильківського району на Дніпропетровщині дільничний міліціонер до смерті побив місцевого жителя, причому в його власному будинку. 18 травня 2010-го в Шевченківському РУВС столиці помер 20-річний Ігор Індило, якого туди з гуртожитку доставив дільничний інспектор. Прокуратура визнала, що смерть студента настала через перевищення повноважень двома міліціонерами. Або такий гучний випадок. У червні 2012 року в Донецьку троє міліціонерів затримали місцевого мешканця Михайла Б. за розпивання пива на вулиці. Його доправили в райвідділ і зґвалтували міліцейським кийком, після чого попросили 1500 грн за "послуги". Чоловікові потрібна серйозна хірургічна операція ... У цей же ряд просяться численні смертельні ДТП, що сталися з вини п'яних "мажорів" у погонах і без. Далеко не поодинокі "нульові" – випадки у в'язницях і колоніях. Дикі нальоти "Беркута" на мітингувальників і вболівальників, під час яких громадяни отримували тілесні ушкодження ...
Садистські нахили українських охоронців порядку загальновідомі. За останні роки в підрозділах МВС і пенітенціарної служби, за даними правозахисників, зазнали тортур, побиття або приниження сотні тисяч громадян України. Характерно, що в більшості випадків правоохоронці, котрі порушили законність, залишилися практично безкарними.
До Врадіївки країна жила так, ніби її не особливо турбував весь цей садистський шабаш. Звісно, подекуди громадяни наважувалися на акції протесту у вигляді нечисленних пікетів та мітингів, іноді підключалися серйозні ЗМІ – і чергового держиморду в погонах були змушені звільнити, позбавити звання, а іноді навіть помістити в елітну колонію для екс-правоохоронців. Але всі ці протести і рідкісні перемоги громадян були краплею в морі міліцейського, прокурорського і судового свавілля.
І раптом Україна наче прокинулася – нехай поки лише щодо "ментів". Акції солідарності з мешканцями Врадіївки і проти безчинств співробітників МВС пройшли в Івано-Франківську, Львові, Тернополі, Луцьку, Вінниці, Одесі та інших містах. Невже до українців нарешті дійшло, що міліцейське відомство, в принципі, не можна вже вважати правоохоронним органом? Адже це, швидше, напівбандитське угруповання, в якому низові співробітники, судячи з інформації заступника голови комітету ВР з питань боротьби з оргзлочинністю і корупцією генерала міліції Геннадія Москаля, зобов'язані збирати данину з населення і переправляти значну її частину нагору.
Але чому все це сколихнулося саме зараз? Чому такою обурливою була реакція громадськості на події у Врадіївці? Які сили змусили хоча б трохи розпрямитися пружину, яку стискали всі минулі роки? Те, що скоїли врадіївські менти-ґвалтівники Дрижак і Поліщук, у всіх нормальних людей викликає почуття огиди. Зґвалтування взагалі – один з найогидніших злочинів, які тільки може вчинити людина. Зазвичай їх скоюють малолітки з відхиленнями у поведінці, деморалізовані обивателі або закоренілі рецидивісти. А тут – люди в погонах, зрілі чоловіки, грамотні, з вигляду успішні, що давали присягу вірою і правдою служити державі й суспільству ...
По селищу, кажуть, швидко рознеслися подробиці. Жінка благала своїх катувальників не бити її, плакала, що у неї 11-річний син, вона сподівалася, що при згадці про дитину здригнеться серце правоохоронців ... Але над нею височіли "менти погані".
У Врадіївці такої біди слід було чекати. Через свавілля співробітників міліції в районі панує "атмосфера терору, атмосфера страху". До такого висновку прийшов, побував у селищі, нардеп від "Свободи" Едуард Леонов. "Протягом трьох останніх років райвідділ міліції зґвалтував і вбив п'ятьох жінок. Катували п'ятьох чоловіків з примусом визнати себе винними в цих зґвалтуваннях і вбивствах. Троє з них повісилися, один помер удома від катувань», – заявив нардеп з трибуни Верховної Ради.
У такій атмосфері досить іскри, щоб рвонув вибух. І він не змусив себе чекати, коли Врадіївку облетіла чутка про звірячу витівку Дрижака і Поліщука, особливо коли люди дізналися, що першого, котрий має родича в прокуратурі, намагаються "відмазати". Та все ж натовп зібрався перед будівлею райвідділу зовсім не для того, щоб покінчити з беззаконням міліції, домагатися її реформування. Просто люди добре знали жертву ґвалтівників (працювала в місцевому магазині) і стали на її захист – на захист конкретної скривдженої самотньої жінки.
Як не боляче писати про це, але Крашкова вижила випадково. Її жорстоко побили, лише завдяки своїй волі до життя вона змогла дістатися до людей із черепно-мозковою травмою. Раніше жителі селища тільки здогадувалися, хто ґвалтує і вбиває їхніх жінок. У цьому випадку зловмисники були наперед відомі. Співробітники міліції? Людям немов відважили дзвінкого ляпаса. Чоловіки піднялися на захист своїх дружин, сестер і доньок. Фактично, це був акт самозахисту мешканців конкретного населеного пункту від збройних негідників у погонах. Відбулася нормальна реакція нормальних людей на мерзенний вчинок виродків, реакція справедлива, законна і вкрай потрібна, але... така, що має дуже мало спільного зі справжньою боротьбою за реформування МВС і глибинними причинами події.
Хто в Україні головний "ґвалтівник"?
Майже відразу після арешту ментів-ґвалтівників і таксиста, котрий їх підвозив, обурені люди вирушили пішим ходом до Києва, де мали намір влаштувати пікетування МВС. Дорогою учасники ходу встановлювали намети в населених пунктах і проводили прийом місцевих мешканців. "Ми хочемо зібрати скарги громадян на дії міліції, місцевої влади і пізніше скерувати депутатські звернення", - повідомив нардеп від партії УДАР Сергій Каплін, що приєднався до акції.
Загалом справа потрібна, але... Відчувається вплив політиків. Стихійне народне обурення повернули в організоване русло. А організатори акції поки не змогли або не захотіли подолати її локальний характер. У всякому разі, масової ходи не вийшло, до неї поки слабо долучаються населені пункти інших регіонів України.
Правда, події у Фастові, де після прибуття Врадіївської "ходи" громадяни також штурмували РВВС, можуть у когось створити відчуття, що громадяни "прокинулися". Не варто поспішати з висновками, бо тут особливий випадок. У цьому райвідділі кілька років тому побував місцевий житель Б.Хмельницький. За його словами, він зазнав тортур в підвалі відділку. Пізніше чоловік створив громадську правозахисну організацію "Об'єднання Богдана Хмельницького". Саме завдяки її активістам люди вирішили "розібратися" з міліцією.
Схожої інформації з інших міст країни поки що не надходить. Адже, як зі знанням справи заявив Геннадій Москаль, ситуація, що склалась у Врадіївці, характерна для всіх районних і міських підрозділів МВС України.
Про індиферентне ставлення основної маси українців до подій довкола МВС говорить і той факт, що проведені в регіонах акції солідарності з Врадіївкою були нечисленними – в кращому випадку збиралася сотня-друга активістів. Такими силами владу не проймеш. Опозиція проводила заходи явно "для галочки". Не випадково ЗМІ зубоскалили приблизно в такому дусі: "Свободівці" півгодини "постояли на захисті кожного громадянина" під адміністрацією у Львові.
Але ще більшу безнадію викликає заявлена мета акції врадіївських "ходоків" та їхніх політичних супутників. У Київ вони йшли, щоб – страшно вимовити – домагатися відставки голови МВС Віталія Захарченка та проведення переатестації всіх співробітників відомства громадськими комісіями.
Режим може спати спокійно. Вже що-що, а "переатестацію" він проводити вміє. І створювати "громадські комісії" – теж. Що стосується відставки міністра, то хіба це щось змінить? Принцип, за яким президент Віктор Янукович формує список вищих ешелонів влади, добре відомий: туди потрапляють тільки вихідці з Донецька, представники президентської "Сім'ї" або близькі до неї люди. Пригадується попередня зміна глави міліцейського відомства. Одіозного Могильова, коли тримати його в МВС стало небезпечно для іміджу президента, замінили на "свого" Захарченка. І що змінилося?
Викликаний недавно для звіту до парламенту Захарченко заявив про поліпшення криміногенної ситуації в країні. Це викликало бурхливий протест Геннадія Москаля, котрий володіє всією повнотою інформації. "Заява міністра МВС у стінах Верховної Ради про поліпшення криміногенної ситуації, а також звіт керівництва МВС і СБУ генпрокурору не відповідають дійсному стану речей в країні. Бажане видається за дійсне, керівники правоохоронних органів вдаються до маніпуляцій та водять населення в оману", - заявив заступник голови комітету по боротьбі зі злочинністю. Нардеп посилається на надану Генпрокуратурою звітність, згідно з якою за перше півріччя 2013 зараховано 413.413 кримінальних правопорушень проти 254.066 за шість місяців 2012 року.
Аналогічна тенденція простежувалася практично весь період правління Віктора Януковича.
Фахівці подають різні причини криміналізації українського суспільства, але краще за всіх, схоже, це зробив правозахисник, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман. Відповідаючи торік на питання журналістів про причини ще одного резонансного зґвалтування 18-річної мешканки Миколаєва Оксани Макар (померла в лікарні від отриманих травм), колишній дисидент і політв'язень зауважив: "Ми живемо в жорстокому суспільстві. Адже ці хлопці не готувалися до насильства і до того, щоб душити, бити й палити дівчинку ... Вони – не природжені злочинці. Такими їх зробили сім'я, оточення, школа і безкарність. Коли вони знають, що такий-то народний депутат вкрав стільки-то мільйонів, а міністр – стільки-то, що в країні панує вседозволеність, то й собі дозволяють вдатися до аналогічних вчинків".
Саме тут, в морально-психологічній площині, потрібно шукати, перш за все, причини всезростаючої криміналізації українського суспільства, а не тільки в недосконалості Конституції та законодавчої бази. Але якщо твердження відомого психіатра правдиве щодо пересічних громадян, то воно не може бути неправдивим щодо представників влади – вони ж не з іншої планети прилетіли.
За останні три роки в Україні, крім усього іншого, кардинально змінилася загальна атмосфера. Жити стає важко, насамперед, у моральному плані. "Сім'я" скаженими темпами збагачується на очах у людей, переступаючи загальноприйняті моральні норми. Люди відчувають, що влада ними нехтує. Влада відокремилася від народу загонами "Беркута", продажними судами і прокурорами. Вся ця корумпована зграя не може не знати, чия рука є найбільш липкою і загребущою.
Для окремих громадян все це може слугувати серйозним доказом на користь того, що будь-який злочин, навіть такий огидний, як зґвалтування, може зійти людині з рук, якщо він має стосунок до влади. Врадіївський менти-ґвалтівники мали найпряміший стосунок до чинної влади. Останні три роки вони поводилися в районі, як чужоземні завойовники: нахабно збирали з населення данину, жорстоко били незадоволених, під прикриттям прокуратури фальсифікували кримінальні справи, пиячили і... нишпорили по окрузі в пошуках жертви для задоволення своєї похоті. Не виключено, що й пили вони під тост "За Януковича!".
Чи варто міняти шило на мило
Чи можна змінити ту злочинну міліцейську систему, що склалася в Україні, відставкою глави відомства, як того домагалися врадіївський "ходоки"? Як видається, заміна шила на мило практично нічого не дасть.
"Сьогодні ментовська система відторгає все здорове, а всіх нових співробітників перетворює на тварин. Тому реформувати її можна тільки повною довічною люстрацією й одночасним звільненням 95% всіх співробітників. Набрати через короткострокові курси молодих ментів, старих – в кутузку або на пенсію. Але щоб розкрутити всі справи, потрібен незалежний орган за типом загону "недоторканних" з ФБР із надзвичайними повноваженнями", - пише на свій сторінці у Фейсбуці відомий київський політолог Т.Березовець.
Начебто революційна пропозиція. Але й цього сьогодні вже недостатньо – потрібна люстрація всієї влади. Звісно, фінансово-політичний клан, який стоїть біля керма, буде цьому щосили опиратися. Не треба цього боятися. Всесилля "Сім'ї" сьогодні тримається не тільки і не так на її фантастично зрослій фінансовій потужності й багнетах силовиків, як на індиферентності основної маси населення. А підживлює її слабка обізнаність громадян про минуле тих, хто сьогодні керує ними. Розвіювання цього туману має стати серйозною турботою політсил, які не бажають, щоб Україна перетворилася на суцільну зону для розгулу злочинців усіх мастей, корупціонерів і ґвалтівників, зокрема і в погонах.