От може мені хтось пояснити, чому згадка про трипільців викликає у багатьох зверхнє ігнорування, гидливе посмикування або рагульське гиготіння? От чому грекам можна пишатися спадщиною Еллади (до якої вони мають дуже віддалений стосунок), італійцям можна гоноритися давнім Римом, а євреям (навіть тим мільйонам із них, які розмовляють тільки російською, а шабат вважають лайливим словом) – цивілізацією Соломона, ба навіть єгиптяни вдають, що мають щось спільного з фараонами і муміями. Тільки трипільська культура чомусь така смішна.
Класна, між іншим, культура Трипілля-Кукутені. Страшенно декоративна, революційна для цієї частини Європи, взагалі, свідчення нашої єдності з колискою землеробської цивілізації – Близьким Сходом.
Вистачило кількох малоосвічених йолопів, позбавлених смаку й чуття міри, усіляких каганців і ющенків, щоб дискредитувати хорошу справу. А міф трипільської цивілізації міг би продаватися не згірш вигаданих у XIX ст. шотландських кілтів чи витвореного уже після смерті винуватиці міфу "бабці Австро-Угорщини". Не без того, щоб на це дурне діло дискредитації списали кругленьку суму в мільйонах рублів - Росія не може протиставити нічого цікавого в сфері археології, то бодай "хахлам" крила поперебиває.
Досі на "історичність" (і повагу) могли претендувати ті давні цивілізації, які залишили по собі древні тексти (тому в Росії така популярна фоменківщина - надривне заперечення текстового доробку давнини, бо предки московитів нічим таким похвалитися не можуть. Тепер, в епоху гаджетів і стимульованої комп'ютерами візуалізації, нового виміру набувають "візуальні" цивілізації, як от трипільська. І нічого по-дурному лахати.