Нещодавньою новиною стала інформація про те, що громадяни України займають першість серед трудових мігрантів в Польщі. За даними Міністерства праці і соціальної політики Польщі, громадянам України дозволяється впродовж шести місяців працювати у польських підприємців без офіційного дозволу. Більш того, по кількості отриманих заявок, українці випереджають не менш активних трудових мігрантів з Молдови, Грузії і Росії, які охоче спрямовують свої погляди у бік Польщі.
Природно у кожного виникає питання про причину подібної активності українців на польському ринку праці. Тим більше, польська влада не створює будь-яких бар’єрів для зниження цієї активності, чого не скажеш про інші країни ЄС, де були прийняті заходи по посиленню міграційного режиму. Про це говорить і набуття чинності в 2012 р. угоди про аболіцію (легалізацію) українських мігрантів, які живуть в Польщі з 2007 р. На мій погляд, пояснення цьому досить просте – самі поляки зацікавлені в припливі додаткової робочої сили з України, у тому числі і нелегалів. Наприклад, в Польщі існує практика т. з. роботи «на чорно», коли для працевлаштування українському мігрантові досить просто домовитися з працедавцем про оплату і робоче місце, під виглядом «випробувального терміну». При цьому українцеві не треба стояти в черзі за трудовою візою в консульських установах і отримувати спеціальний дозвіл на працевлаштування у польської влади. В свою чергу, польський працедавець звільняється від сплати податків за «випробовуваного» працівника і зобов'язань укладати з ним трудовий договір.
Насправді причина подібного стану справ проста. На відміну від більшості країн ЄС, в Польщі, що динамічно розвивається, не лише нема перенасиченості ринку праці, але й спостерігається недолік додаткових робочих рук в окремих галузях. Найчастіше українські мігранти подають польським працедавцям найбільшу кількість заявок на працевлаштування у сфері сільського господарства, будівництва, а також домогосподарства. Дефіцит робочої сили у вказаних галузях викликаний міграцією за рубіж великої кількості працездатних поляків, особливо у Великобританію.
Проте, в польській політиці «відкритих» дверей для українських мігрантів є і свої «підводні камені». Зокрема, економія часу і засобів, завдяки роботі «на чорно», може зовсім обернутися для українця обманом, тому що окрім «неписаної» домовленості і віри в «порядність» польського працедавця відсутні будь-які юридичні гарантії. Тому краще не ризикувати і витратити певний час і засоби для легального працевлаштування. Тим більше, в легальному працевлаштуванні є і свої плюси. Окрім трудових гарантій український мігрант отримує набір прав, які нічим не відрізняються від тих, якими користуються польські працівники. Маючи спеціальний дозвіл на працевлаштування в Польщі, українець може безкоштовно користуватися медичними послугами і йти на лікарняну відпустку, отримувати гарантований мінімальний заробіток і вихідну допомогу, а найголовніше розраховувати на компенсацію у разі травми на виробництві, що не може дозволити собі нелегал. У будь-якому разі, витрати на легальне працевлаштування в Польщі окупляться. На приклад, середньостатистичний працівник домогосподарства або няня, щомісячно заробляє 2,9 - 4 тис. грн., не кажучи про кваліфікованих фахівців.
Принадна для українців і перспектива безповоротної міграції в Польщу, особливо якщо враховувати зручність польського постійного місця проживання. Згідно з польським законодавством, іноземцем, у тому числі і громадянином України дозвіл на постійне місце проживання видається на невизначений термін, на відміну від іспанської резиденції, яку необхідно подовжувати впродовж чотирьох періодів. Проте отримання постійного місця проживання в Польщі вимагає десяти років мешкання на території країни. На мою думку, набагато простіше отримати в Польщі посвідку на проживання або т. з. «картку перебування», яка надає можливість не лише вільного переміщення у рамках Шенгенської зони, але й безвізового багатократного перетину українсько-польського кордону. Цей документ дійсний впродовж 10 років і підлягає заміні після закінчення терміну. Картка перебування особливо зручна для сезонних і човникових мігрантів, яких багато в прикордонних з Україною польських регіонах. Щоб отримати «картку перебування», необхідно впродовж 45 днів після закінчення терміну візи подати відповідну заяву і документи.
Окрему перевагу українці бачать в легкості адаптації в Польщі, на відміну від інших країн ЄС. Причиною тому досить ліберальне відношення до української меншості, яка вважається корінним населенням східної частини країни. Зокрема, в Польщі діє декілька десятків українських організацій, в межах яких мігрантів навчають польській мові, роз'яснюють процедуру отримання постійного місця проживання і «картки перебування». Крім того, в країні діє більш 5 тис. українсько-польських шкіл, православних і греко-католицьких храмів.
Проте чи варто казати те, що сьогоденний потік трудових мігрантів з України повністю задовольняє потреби ринку праці Польщі? На мій погляд, Польща зацікавлена в ще більшому збільшенні припливу громадян України, у зв'язку з чим, спостерігається ще більша лібералізація міграційного режиму країни. Про це свідчить нещодавнє прийняття в Польщі закону, який знижує період натуралізації українських мігрантів до трьох років з подальшим правом отримання другого громадянства, яке надається на місцевому рівні. Хоча, подібний привілей з боку Західного сусіда суперечить ЗУ «Про громадянство», відповідно до якого громадянам України забороняється мати друге громадянство. Проте, для українських мігрантів, які володіють польською мовою, мають постійне місце проживання і регулярний прибуток, цей закон означає гарантію безповоротної міграції. А це якраз найбільше цікавить польських працедавців і самих мігрантів.