На думку Папи Франциска, «біженців з України приймають краще за інших через расизм». Мовляв, «у нинішньому світі біженці поділені на класи залежно від походження».
Хоча рф роками витрачала мільярди на пропаганду та інформаційні війни, щоб зараз мати змогу нав'язувати свої наративи, зокрема і у Ватикані, є інші важливі причини того, чому українців прймають у світі. А саме:
- Наших людей радісно приймають у всіх країнах світу не через колір шкіри, розріз очей чи релігію, а через те, що зазвичай, незалежно від причини свого приїзду (робота / навчання / війна), ми дуже швидко інтегруємось в економіку нової країни та суспільство;
- Українці сповнені енергії, досвідом подолання викликів (революції, кризи, війни) і цінностями вільного світу;
- Українці звикли багато працювати, а не сидіти роками на соціальних виплатах;
- Українці не облаштовують власні закриті «гетто», на кшталт Брайтона в Нью-Йорку чи Волтем-Фореста в Лондоні, а вчать мову, поважають культуру, закони та правила країн, куди вони переїхали;
- Українці не цураються важкої роботи, хоч і завжди хочуть більшого. І часто починають з самого дна, і досягають в інших країнах успіху, створюючи робочі місця та додану вартість;
- А ще українці в цих країнах не дискримінують інші групи людей ані за кольором шкіри, ані за статтю, ані за вірою;
- Більшість українців живе мрією одного дня таки повернутись на свою Батьківщину.
Саме тому наші люди, від будівельників до айтішників, сприймаються Західним світом, як людський капітал, а не як тягар. І ще задовго до війни розумні та хитрі країни започаткували свої програми для релокейту та інтеграції українців в свої економіки: спрощені дозволи на роботу, візи, соціальні пакети та бонуси.
Звичайно, після Бучі, Маріуполя, крематоріїв... на заяви Папи Римського хочеться іронічно запитати: «А скільки було темношкірих Пап?».
Однак це контрпродуктивно, як і меседжі на кшталт: «Чому ви мовчали про Афганістан, Ірак, Сирію?», що звучать як заздрість – просто дитячий садок. У моральних лідерів має бути меседж: «Давайте підтримувати всіх людей та всі народи однаково добре». Натомість зараз такими закликами продукується наратив: «Давайте допомагати всім однаково погано, аби не виглядати расистами і щоб нікого не образити».
І ще, світ і так дуже довго реагував на наші прохання про превентивну допомогу, спокійно попиваючи ранкову каву з круасаном. Тому, крім усіх вище перерахованих пунктів, у європейців (деяких підсвідомо) запрацював інстинкт самозбереження. Ми вже давно і відкрито всім кажемо: помагайте нам вже і всім, щоб завтра не прокинутись від сирени повітряної тривоги.
І більшість це розуміє. З часом зрозуміє ще більше.