Росія виграє інформаційну війну, – заявив ще на самому початку путінської агресії народний депутат України, президент Українського єврейського комітету Олександр Фельдман. Сьогодні очевидно, що це твердження багато в чому відповідає дійсності. Але, що характерно, окреслена перевага досягнута не тільки силами російських ЗМІ.
У сьогоднішній Російській Федерації практично не залишилося засобів масової інформації: ті інформресурси, що колись виконували цю роль, путінський режим знищив чи ґвалтовно перетворив на засоби масової пропаганди. Тому в цивілізованому світі до повідомлень прокремлівських «ЗМІ» ставляться з певною часткою скепсису, а нерідко – навіть з гумором. Справді, хіба може не викликати усмішку те, як «поліграфполіграфичі» типу одіозного російського телеведучого Дмитра Кисельова бавляться в журналістику? Немає нічого безглуздішого за добровільний ідіотизм.
Однак було б нерозумно вважати, що Кремль не переймався інформаційним забезпеченням своєї експансіоністської діяльності. Як не дивно, але допомогти йому в цьому взялися деякі респектабельні західні видання. Час до часу у світовий інформпростір вкидають ідеї, за допомогою яких «друзі» російського фюрера на Заході (останнім часом Путіна дуже полюбили неонацисти) намагаються виправдати його агресивні наміри щодо молодої Української держави.
Брехня № 1: Путін вторгся в Україну через зовнішню небезпеку
Послужливо підтакнула агресору, наприклад, німецька ділова газета Handelsblatt. У день «референдуму» в Криму, який пройшов під дулами російських автоматів, видання опублікувало таку сентенцію:
«Агресивність Путіна необхідна з політичної, військової та історичної точки зору, якщо він не хоче втратити статус лідера світової держави. Зараз він перебуває у ситуації, схожій до тієї, в якій був Джон Кеннеді 1962 року, коли Москва почала встановлювати свої ракети прямо біля порогу США, на Кубі. Статус світової держави неминуче передбачає сфери впливу. І біля кордонів світової держави її суперник не має права розбивати свій табір».
Під суперником мається на увазі, перш за все, Північноатлантичний альянс. Оригінальності тут небагато: тісно зав'язаним з РФ німецьким ділкам вигідно за будь-яку ціну зберегти відносини з кремлівською бандою. Для виправдання такої співпраці найкраще підходить теза про те, що основною причиною загарбницької політики Кремля є просування НАТО на схід. Але чи так це? Не зовсім. Останніми роками роль Альянсу в Західній Європі значно ослабла, що зараз, після вторгнення путінщини до сусідів, США та їхні європейські партнери визнали помилкою. В умовах економічної кризи багато європейських країн заморозили військові бюджети. У цьому столітті НАТО поводилося з Росією як з партнером, а не супротивником. У 2010 році в межах «перезавантаження» відносин з Москвою американський президент Обама відмовився від планів розгорнути новітні системи ПРО у Польщі й Чехії. Не стояло на порядку денному північних атлантистів і питання про швидке включення у свій склад України – хоч би як цього хотіли деякі українські політики.
Загалом до розв'язаної Путіним «гібридної» війни проти України ніщо в Європі не віщувало грози. Жодної політичної і військової небезпеки для Росії з боку країн Заходу, а вже тим більше – від миролюбних сусідів не спостерігалося. Треба думати, кремлівські стратеги це добре розуміли. У Кремлі сидять мерзотники, але – дуже прагматичні. Через уявні загрози вони б навряд чи стали ризикувати членством в G8, співпрацею з МВФ, НАТО, ПАРЄ й ОБСЄ, а також більш ніж сотнею мільярдів доларів, які Росія вже витратила на нинішню військову кампанію – і це тільки початок. Відбиття уявної зовнішньої небезпеки таких затрат явно не варте.
Однак у тому й річ, що справжня небезпека для путінщини таїться не поза, а всередині країни. Економіка Росії вже увійшла в рецесію, заявив 30 квітня глава місії МВФ у Російській Федерації пан Антоніо Спілімберґо. Не за горами – криза і чималі труднощі з виконання соціальних зобов'язань. Росіяни – народ терплячий, але лише до тієї пори, поки влада не залізе до них у кишеню. Путін, звичайно, намагається діяти на випередження. У країні настільки закрутили «гайки», що, здається, без благословення ФСБ і поліції навіть горобець не пролетить. Але путінська камарилья розуміє: якщо російський мужик підніметься, жодна поліцейщина не допоможе.
Відвернути свій народ від внутрішніх проблем – ось справжня мета біснуватого фюрера. Для її досягнення Кремль вже давно розігрує шовіністичну карту, роздуваючи «російське» питання і сіючи ненависть до інородців. За рахунок анексії Криму і сумнівних досягнень на південному сході України путінщині не вдасться виправити економічний стан країни, швидше – навпаки. Зате вдасться підняти хвилю хибного «патріотизму» та уявної «гордості» росіян за свою країну. І на цій хвилі – спонукати громадян «добровільно» затягнути паски заради спокою улюблених гнобителів.
Брехня № 2: більшість кримчан висловилася за приєднання до РФ
Вражає, але серед тих , хто ллє воду на млин розпалювача війни в Європі, опинився й відомий американський журнал Foreign Policy. Власникам видання, очевидно, так хотілося захистити кремлівських бандитів, що воно навіть напащекувало своєму уряду: « Білому дому потрібно заткнутися». Ні більше , ні менше. Через що ж зчинився гармидер?
«США тепер оскаржують волю більшості в Криму, щоб захистити волю більшості в Києві», – цитує журнал інформресурс «Однако».
Дивну антипатію до України демонструє й англійське видання The Guardian. Одна з його статей розміщена під промовистим заголовком «Не Росія підштовхнула Україну на межу війни». Почитаєш такі вигадки, і може скластися враження, що українці, ці жадібні до війни «хохли» (нібито, звичайно), зі спортивного інтересу запросили в свою країну озброєних до зубів бандитів-путінців і влаштували з ними змагання на кількість жертв. Ну, маячня ж! Але журналісти видання, мабуть, вирішили не обмежуватися простим перекручуванням фактів. Торкнувшись теми проведеного в АРК «референдуму», вони видали відверту брехню: «жителі Криму більшістю голосів обрали приєднання до Росії». Чи не за «темниками» Кремля готувалася публікація? Звідти у світ летіли теж міріади повідомлень про 93-відсоткорву підтримку кримчанами анексії півострова. А була ж в англійського видання добра можливість довести до світової спільноти більш зважену інформацію. Так, за повідомленням Меджлісу кримськотатарського народу, незаконний «референдум» справедливо проігнорували близько 95% кримських татар, а це означає, що підсумкова «переможна» реляція Кремля була, як мінімум, на чверть меншою. Але і це ще не все. З урахуванням масових фальсифікацій, стверджували фахівці ЦВК України, реально за приєднання до РФ висловилося не більше 30-35% мешканців автономії, та й ця цифра ще вимагала підтвердження…
Найсмішніше, що згодом Рада з прав людини при президентові Росії, детально вивчивши дане питання, повідомила: виявляється, на «референдум» про статус АРК прийшло максимум 30% громадян, і лише половина з них проголосувала за приєднання автономії до путінського «царства». Непогана відповідь на брехню низки західних ЗМІ.
Брехня №3: Майдан – це збіговисько екстремістів
Деякі американські та європейські видання, господарі яких, мабуть, знайшли в Путіні споріднену душу, від початку масових протестних акцій в Україні намагалися дезавуювати чистоту помислів їхніх учасників. Мовляв, серед мітингувальників тон задавали праворадикали, фашисти і антисеміти, а тому не можна визнавати легітимною нову владу. Довго розігрувати, однак, цей уявний козир не вдалося. «Правий сектор», який спершу записали до лав екстремістів, згодом виявився досить законослухняною громадською структурою. Лідери «ПС» спільно з МВС України порівняно швидко прибрали з вулиць столиці своїх розпалених революцією молодих прихильників, а зараз активно співпрацюють з новою владою у справі наведення законності й порядку.
Здається, тверду крапку у цьому питанні поставила заступник Держсекретаря США Венді Шерман. Під час весняної робочої поїздки до Дніпропетровська вона заявила: «Я сьогодні зустрічалася з найбільшим єврейським співтовариством в Україні для того, щоб запитати у них, чи правдиві слова про зростання антисемітизму за нового уряду. Я хочу вам сказати, що це неправда. Насправді, я почула, що всі в Дніпропетровській області мають рівні права і є відповідальними громадянами».
Дипломатка також повідомила, що під час перебування в Україні спеціально відвідала київський Майдан, щоб оцінити небезпеку екстремізму і шовінізму, про яку багато говорять: «Там я побачила те ж, що бачу і тут (у Дніпропетровську, – авт.). Це дуже активне громадянське суспільство, яке об'єднується для того, щоб отримати краще майбутнє для своєї країни».
Такий висновок, судячи з усього, влаштовує не всіх. Наприклад, німецьке видання Der Spiegel, яке в Німеччині дедалі частіше стали звинувачувати в «бульварності», неодноразово намагалося принизити роль Євромайдану і подати його підсумки в негативному руслі. То воно, не піклуючись про аргументи, намагається навіяти своїм читачам, що «Україна не може стабілізуватися» і «приречена на провал». То опускається до повної дезінформації, розмістивши фото людей, котрі заспокоювали татар під час конфлікту в Криму, супроводивши його провокаційним підписом: «Українські націоналісти підбурюють кримських татар до нападу на росіян». Або ось недавно, коментуючи фотокадри, на яких група українських патріотів рятувала проросійських провокаторів під час пожежі в одеському Будинку профспілок, видання зробило такий карколомний висновок: мовляв, серед прихильників Майдану є не тільки вбивці, а й герої. Похваливши окремих активістів, видання фактично мазнуло брудом всіх тих, хто брав участь у мітингу за єдність України. Добре, якщо не заради цього й готували матеріал.
Варто зазначити, що, за даними правоохоронців, трагічні події у цьому великому портовому місті були зрежисовані «доброзичливцями» з Кремля і розкручувалися за участю іноземних найманців. На закритому засіданні Верховної Ради 6 травня було озвучено докази того, що під час мітингу в Одесі чинилися теракти, а в Будинку профспілок використано невідому отруйну речовину. На цьому тлі спроби очорнити людей, які виступають проти сепаратизму, виглядають просто огидно.
Брехня №4: санкції Заходу проти російського агресора недоречні
Минулими тижнями у західних ЗМІ з'явилося чимало публікацій, в яких піддається сумніву доцільність прийнятих США і ЄС санкцій, спрямованих на приборкання войовничих прагнень Путіна щодо України. Наприклад, німецька Die Welt прямо пише, що «Росія занадто велика і сильна, щоб її ізолювати або не звертати на неї уваги». Видання вважає, що карати Путіна економічними санкціями безперспективно і нерозумно: «Європейські та американські компанії, які мають з РФ не лише торговельні відносини, а й побудували в Росії заводи і магазини, не є законспірованими дивізіями НАТО. Їх завдання – зростання добробуту в інтересах обох сторін».
Зовні все виглядає логічно. Однак, якщо слідувати такій логіці, то світова спільнота повинна змиритися з думкою, що сильні країни «мають право» нападати на слабших . А це – неминучий шлях до локальних воєн, здатних розпалити світову пожежу.
На жаль, у світі є сили, які заради економічних вигод готові закривати очі на неподобства розпалювачів війни. Навіть впливова Financial Times, хоча загалом і виважено висвітлює російсько-український конфлікт, не встояла перед спокусою показати «небезпеку» санкцій проти Росії. Так, в одній із публікацій на підставі невідомо яких фактів зроблено висновок, що процес вироблення рішення щодо України б'є по самому ЄС так само сильно, як економічна криза. «Тепер, коли Рада Європи говорить про «санкції» проти Москви, все, що вона може видати, це заморожування переговорів про зняття візових обмежень», – зробив помилковий месидж автор видання. І висновок його теж помилковий: «Анґела Меркель не так зачарована російським президентом, як її попередник. Але і вона знає, що на кону – суттєві державні інтереси. Неможливо собі уявити, що вона погодиться на жорсткі санкції...»
На щастя, керівники провідних країн світу виявилися більш послідовними та відповідальними, ніж багато західних акул пера. Попри спроби низки видань очорнити успіх українців, які подолали страх і повалили ненависний режим Януковича, президент США Барак Обама і канцлер Німеччини Анґела Меркель не відступають (остання – після деяких коливань) від виконання стратегічного завдання з примусу дебошира Путіна до миру й порядку в Європі. В ім'я миру на всій планеті.
Чи допоможуть економічні санкції зупинити нападки свавільного ватажка Кремля на Україну? Це питання безпосередньо залежить від іншого – чи витримає західні санкції економіка «сировинної» Росії? Не витримає, вважає ще одне впливове німецьке видання Süddeutsche Zeitung. Європа – могутніша, ніж вона думає. Конфлікт з нею, на думку видання, може обвалити всю російську економіку, яка багато в чому залежить від експорту енергоносіїв на Захід.
На жаль, зовнішні санкції неминуче позначаться і на добробуті мільйонів громадян РФ. Але звинувачувати за це росіяни повинні будуть не «злий» Захід, а свого аморального правителя.