Кілька нещодавніх указів Віктора Ющенка щодо благодійництва наштовхнули на думку, що насправді несподіванок у цьому світі дуже і дуже мало. Рушниця не висить просто так. Вона має вистрелити.
А все в нашій країні відбувається за добре спланованим сценарієм...
«Чудо творить президент»
(скорочена версія сценарію, без реплік дійових осіб)
Дійові особи:
Президент Ющенко (чоловік середніх років, усіма можливими силами намагається стати королем, щоб усю владу передати своїм дітям)
Дочка президента Віталіна (симпатична молодичка, розмовляє українською без акценту, носить брендовий одяг, на заходи із дітьми-сиротами вдягає лише одну малопомітну прикрасу від Сваровскі)
Журналісти (хороша новина для них не новина, але це не стосується топ-осіб)
Голос за кулісами (глас 46-мільйонного народу)
Масовка (діти-сироти, напівсироти, діти із неблагополучних сімей, неповносправні діти).
Дія перша.
(Україна, сиротинець).
Президент України Віктор Ющенко оголошує про проведення Всеукраїнської благочинної акції «Чудо творить Миколай». «Святий» Ющенко перед армією журналістів з відео- та фотокамерами вручає дітям-сиротам подаруночки. Курточки, чобітки та солодощі - дітям, журналістам - новина про благодійний вчинок, вірнопідданому народу - обіцянки охопити акцією потребуючих дітей всієї країни.
Антракт
Під час перерви народ замислюється над порядним вчинком свого лідера. Так і треба. Подати приклад. Запасти у душі всіх матерів, які мають право голосу в цій державі. Віртуально поручкатися з кожним чоловіком-батьком. Зазирнути скляними очима з телеекранів у серця усіх осиротілих українських дітей.
Голос за кулісами.
А чи не Президент України завдяки створенню мудрої соціальної політики у країні має сприяти тому, щоб дітей-сиріт ставало менше? Чи не за гроші держави їх мають вдягнути в курточки, чобітки та шапочки? Чи можливо повторити історію з хлібом та рибиною?
Гарант має гарантувати дітям нормальні умови життя та розвитку. Краще б він рятував націю від глобального потепління. У цьому й так мало хто щось петрає. Бо благочинною акцією для дітей-сиріт Президент вказує на проколи в своїй роботі. У нормально розвиненій державі сироти можуть потребувати лише материнського тепла чи батьківської опіки. А для залучення спонсорських коштів існують громадські організації. Хоча в нас, до речі, їх теж багато. Та хіба вони можуть конкурувати із акцією глави держави?
Однак не менш цікаво, звідки у Президента гроші, чи зможе він на свою зарплату обдарувати усіх потребуючих дітей?
Дія друга
Президент Віктор Ющенко підписує Указ про День благодійника. Його в Україні святкуватимуть щороку у другу неділю грудня. Незадовго до 19 грудня, дня святого Миколая.
Голос за кулісами.
Так ось де братиме Президент гроші на свої благочинні акції! Ось кому має завдячувати святий Миколай! В країні оголошено конкурс - поділись з бідним і тебе покажуть по телевізору. Для тебе влаштують шоу. Вхід лише для своїх. Перепустка - дрес-код на відповідну суму. У найбільшому палаці країни зберуть бомонд, а ти отримаєш кришталеву фігурку благодійника. Усе це буде онлайн. І ти, благодійнику, навіть зможеш передати вітання рідним.
Дія третя.
Віктор Ющенко видає Указ про створення Національної ради з питань благодійництва «Зігрій любов'ю дитину». Головою цього органу батько призначає свою дочку Віталіну Ющенко. Синекура. Посада, яка ні до чого не зобов'язує. Мрія ідіота.
А далі все за відомою схемою. Готуються листи за підписом голови ОДА до підприємців. Пропозиції, від яких неможливо відмовитися. В Україні не монархія, ніхто нікого ні до чого не змушує, але можна домовитися. У цій країні завжди можна домовитися. Створити кілька благодійних фондів, організацій. Відмити гроші. І вмити руки.
Голос за кулісами.
Не словом, а ділом. Ющенко подбав про дітей. Про своїх, звичайно. Як справжньому монарху, йому недостатньо просто забезпечити своїм дітям безвідмовне життя. У їх вени треба влити трохи голубої крові. Треба привчити їх до ремесла, яким мають займатися благородні, а щоб воно було помітним - треба піти у маси. Знедоленим дітям дуже бракує спілкування з першими особами. Вони чекають на гарно вдягнутих тітоньок та дядьків. А ті своїми широкоформатними посмішками доводять дітям, що в цій країні вже все схоплено і поділено. І кожен має знати своє місце.
Благодійники залишають сиротинець після чергової однорічної акції. За ними залишається шлейф довгостійких парфумів. Коридорами плентаються журналісти, які завтра на фоні дітей-масовки покажуть, хто в країні творить справжнє добро.
Завіса. Звучить пісня Кузьми: «Бо ми є хлопці, хлопці олігархи...»
Фото з сайту www.studyitalian.ru