Північний Кавказ ніколи не славився толерантністю, навіть на тлі загальної ситуації нетерпимості в Росії. Проте досі про антисемітизм аварців, кабардинців, балкарів, тих самих дагестанців чи й навіть чеченців особливо не було чути. Хоча більшість населення північнокавказьких республік Росії – мусульмани, а для мусульман, як багато хто вважає, вороже ставлення до євреїв мало б бути ледь не культурною нормою.
Водночас відомо, що в тому регіоні ніколи не відбувалося нічого схожого на єврейські погроми, навіть у той час, коли такі акції проходили на обширних теренах Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Можливо тому, що тамтешнє населення, яке сповідувало іудаїзм, – так звані «гірські євреї» – були доволі специфічним етносом, міцно інтегрованим у кавказьку спільноту. Можливо тому, що уявлення про антисемітські настрої всіх мусульман були сильно гіперболізовані.
І тим не менше цього тижня в Дагестані й інших північнокавказьких республіках відбувалися жахливі акції полювання на євреїв з наміром їх, ймовірно, лінчувати. Богу дякувати, погромники так до жодного єврея й не дотягнулися.
Нагадаємо собі розвиток подій. Все почалося в дагестанському місті Хасавюрті. У суботу ввечері, 28 жовтня, місцеві мешканці нібито зауважили «лице єврейської національності» у вікні готелю «Фламінго». Зовсім як у Михайла Жванецького: «Визначаючи національність на око, відразу підозрюємо найгірше». Біля готелю зібрався натовп, почав закидувати будівлю камінням і вимагати видати їм «ґяура» для розправи.
Найпоказовішою була реакція правоохоронців, які прибули на місце інциденту. Поліцейські не намагалися розігнати натовп, затримати зловмисників. Ні, вони дозволили кільком дебоширам зайти до готелю й провести там «фейсконтроль». На щастя громадян Ізраїлю виявлено не було. А що якби було? Його б віддали на поталу агресивному тлуму?
А адміністрація готелю про всяк випадок прикріпила на вході табличку з написом: «Іноземцям-громадянам Ізраїлю (євреям) вхід суворо заборонений!!! (і не проживають тут!!!!)». Це було б доволі потішно, якби не було так жахливо.
Тоді ж відбувся стихійний антисемітський мітинг у Черкеську, столиці Карачаєво-Черкесії. Присутні закликали «не допустити ізраїльських біженців» у регіон. Ба більше, на мітингу лунали абсолютно нелюдські й не менш абсурдні вимоги виселити всіх євреїв з республіки.
Ще одна «цікава» подія трапилася в Нальчику – столиці Кабардино-Балкарії зранку 29 жовтня. Невідомі зловмисники підпалили єврейський культурний центр, закидавши його палаючими шинами. А на стіні написали «Смерть яхудам», тобто євреям.
Ну й найдраматичніші події відбулися на території міжнародного аеропорту Махачкали. Кілька сотень агресивних людей з прапорами Палестини вдерлися на летовище Махачкали до прильоту авіарейсу з Тель-Авіва. Вигукуючи «Аллах акбар», молодики полювали на громадян Ізраїлю, щоб покарати їх, як вони стверджували, «за вбивства палестинських дітей». Вони почали вимагати документи в людей, які виходять з будівлі аеропорту. Натовп зупиняв автомобілі, що виїжджали з території аеропорту, у людей, які перебували в салонах, перевіряли паспорти в пошуках громадян Ізраїлю. Частина протестувальників вибігла на злітно-посадкову смугу. Погромники намагалися проникнути в літак, який прилетів з Тель-Авіва. Вони закидали камінням автобус, який віз людей від літака до терміналу. Потім причепилися до чоловіка, обличчя якого їм видалося семітським. На щастя для чоловіка, він виявився узбеком.
Охорона аеропорту й наряди поліції, які приїхали на місце, виглядали доволі безпорадно. Погромники безперешкодно пересувалися територією летовища, заходили в службові приміщення. Зокрема, і до прикордонників, які перелякано запевнили: «Їх (євреїв) тут нема!».
Те, як легко зловмисники відкривали масивні металеві двері, нагадало мені ситуацію 19 лютого 2014 року у Львові. Знамениту «Ніч гніву». Тоді теж погромники з якоюсь неймовірною легкістю відкривали масивні заґратовані двері у відділках міліції, щоб влаштувати там дебош. Згодом мені розповіли представники компетентних органів, що про акцію було відомо заздалегідь, все було підготовано, а «ініціаторам» погромів, які насправді були перебраними провокаторами, було надано всі потрібні ключі.
Чи були ж такою провокацією, інспірованою російською владою, і єврейський погром на Кавказі? Безумовно.
Що на це вказує? Передовсім «легенда» спецоперації. Через соціальні мережі мешканцям північнокавказьких республік намагалися навіяти думку, що їхню землю планують викупити і, відповідно, на ній оселитися євреї, які тікають з охопленого війною Ізраїлю. Цікаво, що паралельно такі ж історії російські пропагандисти розповідали й про Україну. Причому з доволі специфічного ракурсу. Мовляв, Зеленський навмисно жене на заріз українців, щоб звільнити територію під єврейські поселення.
Ненависть до самих ізраїльтян генерували всі російські ЗМІ, разом з державними телеканалами. Їх репрезентували як вбивць палестинських дітей. А от звірства бойовиків ХАМАСу подавалися як якийсь незначний інцидент, а то й як виправдана помста за багатолітні страждання. Усі ці тези раз за разом повторюються у програмах різноманітних соловйових, сімонян та інших марданів.
Тож те, що погром був інспірований Кремлем, у мене не викликає сумнів. Поведінка правоохоронців, канали поширення провокаційної інформації, синхронне виникнення кількох багать напруження тощо чітко вказують на гебістську провокацію. Сумнів може виникати лише щодо мети.
Можливо, одна з них – вкотре дискредитувати Україну. Не дарма кремлівські речники почали розкручувати тезу про «зовнішнє втручання». «Добре відомо і очевидно, що вчорашні події є результатом дії ззовні. Звичайно, на тлі жахливих кадрів загибелі дітей у Секторі Гази недоброзичливцям дуже легко провокувати людей», – прокоментував Владімір Путін події в Махачкалі.
Речник Кремля Дмітрій Пєсков уточнив, що події в Махачкалі «стали багато в чому результатом втручання ззовні, включно з інформаційним впливом». За його словами, Путін обговорить зі силовими відомствами «спроби Заходу використати події на Близькому Сході для розколу суспільства».
Заяви Путіна й Пєскова зразу ж підхопили російські пропагандисти. У російському інформаційному просторі почала мусуватися тема телеграм-каналу «Утро Дагестана», який дійсно нагнітав ситуацію. Зрештою, як і десятки інших інформаційних джерел.
Найцікавішою і найпізнавальнішою в аспекті розуміння мотивів була заява голови Дагестану Сергія Мелікова. «Сьогодні ми отримали абсолютно достовірну інформацію про те, що канал "Утро Дагестана" адмініструється і регулюється з території України – зрадниками, бандерівцями», – заявив він.
Чому «Утро Дагестана» прив’язують до України? Бо свого часу причетністю до його створення нахвалявся Ілля Пономарьов – колишній депутат Держдуми РФ, а нині громадянин України, активний діяч російської еміграції. Особа ця доволі неоднозначна. Чого лише вартують його заяви про російських партизанів, про вбивство Дар’ї Дугіної тощо. Заяви ці аж ніяк не додавали позитиву до зовнішньополітичного реноме України.
Нині Пономарьов активно відхрещується від телеграм-каналу «Утро Дагестана». І, найімовірніше, тут він не бреше. Канал майже напевно захопили й контролюють ефесбешники, напряму чи опосередковано – не так важливо.
Інше питання: чи міг би один канал зініціювати такий масовий захід? Однозначно ні. А вже тим більше спровокувати до дій тисячі людей у різних республіках. Отже, заяви про інформаційний вплив ззовні – явна качка. Але багато хто з нездатних критично мислити людей її проковтнув і дійсно вважає, що до погромів якось причетні й українці.
Отже, один з мотивів – підставити Україну. Причому цим мотивом Кремль керується вже не вперше з моменту ескалації палестино-ізраїльського конфлікту. Російські пропагандисти вже намагалися звинуватити Україну в тому, що нібито вона передала ХАМАСу зброю, отриману від Заходу як військову допомогу.
Які ж іще могли бути мотиви в Кремля? На думку експертів, Путін, створюючи комусь проблемку, а потім її нібито вирішуючи, намагається в такий спосіб репрезентувати себе «праведником народів світу». Він розпалює антисемітські настрої, провокує погроми, а потім вгамовує дебоширів і рятує євреїв від неминучої загибелі. І таким чином Єрусалим буде змушений подякувати російському лідерові. Якщо ж в Ізраїлі розгадають цю нехитру гру й не подякують, то завжди «можем павтаріть». Аж до моменту, коли ізраїльтяни не проймуться почуттям вдячності – байдуже, щирим чи вимушеним.
І ще один мотив, пов'язаний саме з Дагестаном. Пригадуєте, як рік тому, коли в Росії розпочалася мобілізація, саме дагестанці виступили з протестами проти відправки їх на український фронт. Тоді Москва була змушена зменшити мобілізаційну квоту для республіки. Тепер же можна все переграти. Покарати бунтівну республіку й водночас поповнити мобілізаційний резерв. Адже погромники, особливо ті, що вдерлися на аеродром, який є режимним об’єктом, а тим паче на злітну смугу, заробили собі на суттєві в’язничні терміни. Але зловмисників можна ж помилувати президентським указом, якщо вони погодяться долучитися до підрозділу «Шторм-Z», тобто перетворитися на гарматне м'ясо.
Цікаво, що деякі російські воєнкори, висвітлюючи події в Махачкалі, звернулися до погромників зі закликом. Ні, не вгамувати пристрасті й вести себе по-людськи, цивілізовано. Заклик був таким: мовляв, бажаєте бити євреїв – будь ласка, але вирушайте в Україну воювати з євреєм Зеленським.
І знову це мені щось нагадало. А саме проросійський мітинг у Луганську в березні 2014 року. Виступає один оратор і стверджує: «Владу в Києві захопили фашисти!». Шалені оплески. Виступає другий оратор: «Владу в Києві захопили євреї!». Ще гучніші оплески і жодного когнітивного дисонансу.