Дашвар: Я бачу містику в нашому житті

16:16, 16 вересня 2011

16 вересня в Інтернет-виданні ZAXID.NET відбувся чат із українською письменницею, сценаристкою, журналісткою Люко Дашвар.

Хто з письменників і не лише є для Вас авторитетом? Кого ставить собі в приклад Люко Дашвар?

Нікого не ставлю за приклад. Мені здається, що кожен, хто подобається, в тому числі і мені, цікавий саме тим, що ні на кого не схожий. Просто є улюблені письменники... Але я б віддавала перевагу все-таки поетам, то таки дар Божий – писати вірші. Дуже подобається поет Осип Маковей.

Що надихає Вас на написання таких емоційних та драматичних книг? Яка мета? Що Ви намагаєтеся показати/передати читачеві?

Складне питання... Починаючи писати, не ставлю якоїсь чіткої мети: я мушу світові донести такий-то месидж. Але історія життя будь-якої людини, вона вже є месиджем і коли я йду цією історією за своїми героями, я розумію, що вони несуть свій конкретний месидж. Кожен з них так чи інакше звертається до поняття любов, мораль, дружба, гідність, честь. Так чи інакше, усі наші вчинки повертають нас до цих понять.

З чого почалася Ваша письменницька кар'єра? Чому покинули журналістику? Як це так прийшло - сісти і писати? Звідки брали сили і натхнення? Хто підтримував вас на початках?

Насправді, це було взагалі так: я подумала, що колись, як буду помирати, отака собі класика жанру, – подумаю, що я не зробила в житті, що я пропустила. І здалося, що єдине, про що я б жалкувала, – що не спробувала показати, що я пишу. Я ризикнула і показала. Отак пішло…

Ви цікавитесь політикою? Чи Ви розумієте і усвідомлюєте до чого скочується Україна? Чи письменники живуть у "своєму" світі?

Не можу відповідати за всіх письменників, мені здається, що позиція кожного вартує якоїсь поваги. Людина вільна, вона в праві вибирати собі позицію. Громадська думка не повинна примушувати письменника до якоїсь позиції.

Цікавлюся політикою як будь-яка нормальна людина, розумію, що від цього залежить моє життя. Я не беру участі в політиці, не осуджую нікого, хто займає ту чи іншу позицію.

 

 

Що дала Вам перемога у конкурсі "Коронація слова"? Чи взагалі, на Вашу думку, такі конкурси потрібні, і чи сприяють вони популяризації української книги, підтримці молодих авторів? Чи радите молодим авторам брати участь у "Коронації"?

Безумовно, раджу. Дуже важко говорити, що він мені дав. Мабуть, що все. Я б могла це оцінити, якби не брала участі в конкурсі. Відразу з’явився видавець і після цього проблем з видавцем не було. Так, безумовно, раджу.

Чому ви обрали для себе самий такий псевдонім?

Я його склала з перших літер людей, які для мене є дорогими, і ніколи цього не розшифровую.

А якби Вас не помітили, не відзначили на Коронації слова. Припустимо, чи Ви б далі писали? Чи писали Ви "у шухляду". Чи є у Вас рецепт: як писати, коли опускаються руки і здається, що твоя творчість нікому не потрібна, окрім тебе. Чи варто все ж писати і видавати книжки за свої гроші?

Дуже важке запитання… Правда, не знаю, от не знаю будь-якого шляху, який я не пройшла. У мене особисто це було так: одного дня я просто звільнилася з усіх своїх робіт і вирішила, що якщо варто писати, то я мушу цим заробляти. Отаке собі придумала і почала це робити. Що би я робила, якби я не змогла заробляти цим, я не знаю. Без шматка хліба не сиділа б, думаю, що займалася б чимсь іншим. Що робити, коли опускаються руки? Це не лише стосується письменників – просто жити за заповідями Божими. «Уныние – грех» – смертний гріх. Тому не грішити, не опускати руки…

Що ви б порадили молодим, початкуючим авторам?

Не боятися – це єдине, що я б порадила. Не боятися, бо в житті взагалі варто нічого не боятися. Всі наші страхи надумані.

Чи продовжуєте журналістську діяльність? Як Ви вважаєте, добрий журналіст може бути добрим письменником?

Так, безумовно, може. Я глибоко не вдаюся в дискусії, коли говорять, що журналісту не шлях у письменництво. Я взагалі проти ярликів. Є окремі люди, особистості, зі своїми прагненнями. Мені здається, що журналістська діяльність не здатна зіпсувати, вона збагачує. Конкретно моя журналістська діяльність принесла стільки вражень, стільки зустрічей з людьми, що мені здається, якби я не була журналістом, то, здається, і сотої долі вражень не мала б.

Чи писали Ви у школі (і потім) вірші? Чи є такі пориви?

Так, весь час писала і пишу.

 

 

Гроші чи любов? Чи є уже задум на наступні дві книги? Чи може вони вже написані?

Трилогія задумувалась як єдине ціле. Вийшла перша книжка, друга дописується, третя  - відомо яка вона буде. Треба тільки працювати і робити її. На запитання гроші чи любов, то треба відповідати окремо, у кожного на це є своя відповідь.

Чи асоціюєте себе з кимсь зі своїх героїв? Можливо, на когось з них хотіли б бути схожими (така собі незреалізована мрія)? Чи володіють вони якимись рисами чи вміннями, які хотілося б мати Вам?

Мене часто питають, чи є щось автобіографічного в моїх персонажах. В певний час я прийшла до висновку, що так, бо те, що я пишу, це мої спостереження, мої спогади про інше життя, це - частина мене. Це - мої особисті враження, переживання, життя, тому, певно, що, так.

Щодо рис і вмінь, от не знаю, я вже давно дійшла висновку, що треба змиритись з тим, яка я є, і щось з цим робити, принаймні, контролювати.

 Ви домішуєте містики в свої твори - чому? І чи однаково Вам пишеться під псевдонімом та підписуючись власним ім`ям?

Я дуже рада, що псевдонім в мене є, бо він якось відокремлює приватне життя від того, що я пишу під псевдонімом.

Щодо містики – я бачу життя таким,бачу, що в нашому житті є містика. Просто її помічаю.

 

 

Хто з героїв Ваших книжок найулюбленіший та найближчий Вам?

Люба з «Рай.Центру». Чомусь, мені ця дівчина найближча, вона, до речі, львів’янка, і вона померла. Вона мені, чомусь, найбільше дорога. Книжка «Рай. Центр» викликала найменшу зацікавленість людей з усіх моїх чотирьох, а мені вона найдорожча. Дівчина і троє хлопців... Дівчина помирає, залишаються троє хлопців, і всі троє її любили, а вона любила тільки одного. Вони настільки муляли мене, я бачила, що їхнє життя складеться важко. І з цього народилась трилогія про тих трьох, які любили Любу, перша з книг – «Макар». Це про те, що сталося після цих подій. Далі буде книга про Макса і Гоцика.

Кого з сучасних авторів Ви читаєте? З ким товаришуєте, можливо, з ким - ні. Чи вважаєте ви інших авторів своїми конкурентами?

Не дружу ні з ким особисто. Знаю багатьох. До творчості усіх ставлюся з повагою, тому, що це ризикована і дуже виснажлива праця. Тому і поважаю людей, які займаються цим. Читаю взагалі під настрій. Іноді мені цікаві вірші Жадана, нещодавно просто відкопала у бібліотеці стару-стару книжку Покальчука «Кава з Матагальпи». І от, людини вже немає, а тут є старий твір, ще юнацьких років, виданий ще за радянських років, і зовсім по-іншому сприймається. Оскільки мені поезія цікава, то минулого року купила у Львові цікаву книжку про сучасні поетичні школи. Там дуже багато напрямів і авторів, тому читала з задоволенням.

Ваша творчість просто захопила. Це цілий новий світ! Дякую Вам! І нових звершень!

Дякую за будь-які добрі слова. А на додаток хочу сказати, що дуже люблю приїжджати на форум у Львові, поблукати просто містом. Дуже багато в Україні є форумів, але вони такі, російським словом скажу, «блуждающі». А тут сама атмосфера, коли живі очі і людям цікаво,це дуже приємно

 

Довідка:

Перший роман Люко Дашвар «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007». Наступний – «Молоко з кров'ю»  – дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі-2008». Третій роман авторки «РАЙ. центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців».

Четвертий роман «Мати все» вийшов восени 2010 року. Загальний його наклад на кінець року сягнув 52 тисячі примірників. 2010 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці офіційний статус «Золотого автора» — автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників.

Новий роман «Макар», перша книжка нової трилогії Люко Дашвар «Биті Є», надійде у продаж по всіх книгарнях країни вже 15 вересня. Перші презентації нової книжки Золотого автора України пройдуть у Львові на Форумі видавців та Києві.