16 вересня в Україні відзначають День фармацевтичного працівника. Дослідник аптекарської історії Галичини та працівник музею «Таємна аптека»у Львові Анатолій Гурин під час цьогорічних Днів європейської спадщини знайомив відвідувачів з найстарішими львівськими аптеками та давніми родами фармацевтів. ZAXID.NET побував на екскурсії і розповідає, як лікувалися львів’яни минулих століть.
Земля, екскременти та рослинні олії
Анатолію Гурину вдалося віднайти витяги з книги краківського аптекаря Яна Пілецького, яка була видана у 1563 році на Галичині. У книжці «Випробувані ліки, які зібрав лікар Ян Пілецький, також додані ліки для коней, зібрані ним же, доповнені описом лікарських рослин і ліків з них» наводять поради з харчування, віршовані рецепти народної медицини, опис їжі, яка шкодить людині. Цей лікар пише, що «потрібно їсти вдвічі швидше, ніж пити, хліб з м’ясом їсти в півтора раза більше, ніж з рибою, грибами та капустою. Не пити багато за один раз. Завжди на обід їсти трохи кислого, трохи гіркого».
Анатолій Гурин розповідає, що тодішні рецепти були пов’язані з природою і довкіллям. До рослинних олій додавали землю та інші дивні складники.
«Часто застосовувалися екскременти тварин, земля із природними олійними рослинами. Наскільки воно було дієве, я не можу сказати, але люди це використовували. Тобто це були такі середньовічні ліки на природних компонентах. Пізніше, в XIX столітті, вже почали використовувати ліки на мінералах, оліях, лікарських рослинах. І це все застосувалось трошки в інший спосіб. Вже були різноманітні мікстури, мазі, мастики і тому подібне», – розповідає Анатолій Гурин.
Шанована професія фармацевта
Аптекар – це була поважна професія, часто фармацевти були водночас бургомістрами, до прикладу, в Сокалі, Коломиї, Жовкві, Судовій Вишні, багато з них були в міській раді Львова. У давні часи відкрити аптеку міг магістр фармації. Для цього мав бути перелік необхідних речей, приміщень – лабораторії, сушарка для лікарських трав, торгова зала відповідної площі з меблями. Деякі аптекарі мали городи, де вирощували потрібні рослини.
На початок ХІХ століття, коли Галичина була у складі Австро-Угорської імперії, у Львові функціонувало шість аптек. Три з них належали німцям, дві – полякам.
«На жаль, власників-українців на той час було мало, вони в основному були працівниками аптек. Я знайшов цікаві описи лікарських рослин від аптекаря українського походження Деркача. Він працював аптекарем в Коломиї, а потім мав власну аптеку в Поморянах. Він написав цілий трактат про використання лікарських рослин того часу, це десь 60-70-ті роки ХІХ століття», – каже краєзнавець.
У 1868 році заснували Галицьке аптекарське товариство. Воно видавало журнал, проводило заходи для фармацевтів, зобов’язало кожного аптекаря раз в тиждень відвідувати бібліотеку, щоб підвищувати свою кваліфікацію, а потім готувати власні доповіді.
Аптекар Ян Поратинський долучився до відкриття Collegium Pharmaceuticum у Львові.
«З 1923 року у Львові не було підготовки фармацевтів, на них вчилися лише у Кракові, Познані, Варшаві. Ян активно долучився до відкриття навчального закладу. З кожного проданого рецепта збирали по 1 злотому для його будівництва. У цій будівлі досі працює фармацевтичний факультет медуніверситету. Ян Поратинський викладав там історію фармації і законодавство», – повідомив дослідник.
Шоколад, косметика і парфуми
Крім ліків, давні аптеки торгували й іншими цікавими товарами. Анатолій Гурин розповідає, що у Львові існувала фабрика шоколаду «Гросс і Струс», яка випускала лікувальний шоколад (czekolada lecznicza). Якщо до неї додавали ісландський мох – він призначався від кашлю. Якщо валеріану, м’яту – це був заспокійливий засіб. Навіть був спеціальний шоколад від болю голови – туди додавали аскофен.
Фармацевт і підприємець Євген-Віктор Феллер продавав незвичний еліксир – «Ельза флюїд». На початку ХХ століття він був дуже популярний і обіцяв зцілення від всіх хвороб і навіть омолодження. Якщо випити його вранці, обіцяли рекламні повідомлення, значить це ліки для гарного апетиту і настрою. Якщо ввечері – для сну.
У ті давні часи аптеки продавали парфуми і косметику.
«Термальні води Vichy ще в 80-ті роки ХIХ століття привозили з Франції до Львова. Вони були навіть в таблетках. Уявіть собі мінеральну воду в пігулках, її можна було залити звичайною водою і виходили мінеральні води Vichy. Згодом продавали і косметику цього бренду», – розповідає Анатолій Гурин.
Львівський аптекар Ян Поратинський, який вкладав гроші в розвиток курорту Моршин, на основі видобутку цих вод і солей започаткував виробництво власних косметичних кремів. Була напрацьована ціла лінійка косметичних засобів – крем «Султанна», «Целесте», «Східної краси», які були дуже популярні.
Лікувальні вина і пиво
Одна з найвідоміших аптек Львова – «Під золотою зіркою» на вулиці Коперника, 1. У ній 1853 року Йоган Зег та Ігнацій Лукасевич винайшли першу в світі гасову лампу. Всі знають цю аптеку за прізвищем Міколяша, однак Анатолій Гурин з’ясував, що не він був засновником цієї аптеки.
«Є документи з архіву, які свідчать, що 1826 року аптеку заснував Леопольд Рестіг. Він помер 1828 року. А Петро Міколяш, який працював в цій аптеці, одружився на вдові і став власником цієї аптеки. Через те ми більше про нього знаємо, а не про Леопольда Рестіга. Петро Миколяш був дуже підприємливий», – каже дослідник.
Його внук Юліюш Міколяш випускав води, наливки, горілку, займався рафінерією спирту. Він пропагував спосіб лікування винами, лікувальними настойками. Під час досліджень історії аптеки «Під золотою зіркою» Анатолій Гурин знайшов інформацію, що у ній було спеціальне приміщення для зберігання лікувального пива.
Міколяші перші у Західній Галичині підняли питання, щоб не возити лікарські рослини із Заходу, а вирощувати на своїх, набагато чистіших територіях. Тоді почали збирати лікарські рослини і робити ліки за рецептом Кароля Міколяша. А їхній зять Андрій Ромашкан разом із колегами заснували хімічний завод «Лаокоон», теперішній музей «Галичфарму».
Назви аптек
Придумуючи назви аптек, їхні власники обирали покровителя, переважно когось зі святих. Аптека «Під угорською короною» називалася так, тому що на час її заснування у сусідньому храмі зберігалися реліквії угорського короля Штефана. Тому заклад віддали під його опіку. Біля входу була відповідна вивіска або символ.
Аптека «Під Святим Миколаєм» була поруч з костелом Святого Миколая на розі вулиць Івана Франка і Грушевського. Аптека «Під баранкем» – тобто під агнцем Божим. Ще одна назва давньої аптеки – «Під імператором Титом».
«Теодор Торосевич дуже шанував римську історію. Він навіть видав брошурку про імператора Тита і в честь нього назвав свою аптеку. Тобто аптекарі старалися обрати щось таке, що в інших не було», – пояснює дослідник.
Найдавніші аптеки Львова і найвідоміші фармацевти
Найдавнішою львівською аптекою була аптека «Під золотим оленем» на площі Ринок, 18. Її 1574 року заснувала родина Зенткевичів. Зараз аптека розташована в іншому приміщенні, будинку №17.
«Ця аптека 275 років належала родині Зенткевичів. Вони розробили нові способи лікування і впровадили в XIX столітті мазі, використовували лікарські рослини. Мені вдалося побачити дещо з елементів оздоблення аптеки, коли її власниками була вже родина Лазовських. Це середина XIX ст.», – розповідає дослідник.
Титус Лазовський разом із Теодором Торосевичем розробив систему виготовлення аптечного посуду і його застосування. Як вони з’ясували, розповідає Анатолій Гурин, від того, в якому посуді зберігаються ліки, залежить час, скільки їх можна зберігати.
На теперішній вулиці Краківській, 26, була аптека «Під срібним орлом», якою від 60-х років XIX ст. володіла родина Рукерів. Вони мали авторські рецепти.
«Колись це була одна з найшанованіших львівських аптек. Його син Ян Рукер заснував фабрику консервів, сухих концентрацій. Перед Першою світовою війною вони підписати контракт з австрійською армією, і всі ці концентрати зі Львова прямим шляхом йшли до Відня, а потім звідти розподілялись по всій Європі», – розповідає Анатолій Гурин.
Аптека «Під угорською короною» на теперішній площі Соборній (тоді Бернардинській) існує з 1772 року. Тут у підземеллі колись була лабораторія, де аптекарі виготовляли ліки, експериментували з новими засобами, виготовляти косметику, ополіскувачі для ротової порожнини. Робили мікстури з трав, сушили їх на верхньому поверсі.
Власники аптеки від 1871 року Ян і Якуб Піпес-Поратинський вирішили замовити будівництво нової будівлі у 1902 році. Вони викупили сусідній будинок, на його місці звели той, що існує досі. Власник аптеки жив на третьому поверсі. На четвертому поверсі мало бути обов’язкове місце для сушки лікарських трав, на піддашші.
Якуб Піпес-Поратинський власна фабрика содової води, яку продавали в аптеках. Також він почав займатися мінеральними водами. Їх спершу возили з Угорщини, а потім почали розвивати курорт у Моршині.
«Вони вирішили, що не вартує возити здалека, краще вкласти гроші в розвиток Моршина. Він заснований таким підприємливим Боніфацієм Штіллером, але після його смерті курорт став власністю лікарського товариства. І тільки за допомогою Якуба Піпес-Поратинського, який вкладав гроші, розробили систему лікування. Він дослідив, як ці води можна використовувати, почали будувати там спеціальні водолікувальниці, павільйони, бювети», – розповідає дослідник.
Аптека «Під чорним орлом», що зараз є музеєм, заснована в 1774 році військовим фармацевтом Францом Наторпом. З 1857 року її власником став Антоній Склепінський, який багато зробив для розвитку аптекарської справи. Він розбудував приміщення і добився того, що ця аптека була окружною – це була центральна місцева аптека, якій адміністративно підпорядковувалися інші. Від 1966 року там створили музей історії фармації.
***
Більш детально з історією фармації Галичини та львівських аптек можна ознайомитися у музеї «Таємна аптека» на площі Соборній, 1 та аптеці-музеї «Під чорним орлом» на вул. Друкарській, 2.