Смерть Ігоря Білозора – величезна трагедія. Але набагато страшніше те, що його вбивці не знали кого відправляють на той світ. І не мали звідки дізнатися, бо тоді Ігор уже втратив популярність. На телебаченні та радіо тріумфував «Владімірскій централ», залишивши «Маминій світлиці» лише застільні марґінеси! Хтозна: якби нелюди впізнали творця, який багато зробив для України, то як мінімум – подумали би що роблять, а як максимум – залишили би в спокої. На мою думку, відсутність відеоматеріалів із українською музикою знищують не лише поодиноких творців, а й музичну культуру назагал.
Уже доволі давно колекціоную на ДВД живі концерти цікавих мені виконавців та найрізноманітніших фестивалів. Серед чотирьох сотень можна подибати 4 виступи Джо Кокера, 5 - Deep Purple, Led Zeppelin, Peter Gabriel; фестиваль Swingin' Bach (на уродини Баха виконують класичну музику в джазовой інтерпретації), Modern Drummer festival (учасниками якого є лише барабанщики) et cetera. Але серед українських імен у каталозі зазначені лише..."Брати Гадюкіни" та "Фліт".
Неймовірно, але факт - в Україні можна знайти концерти Deep Purple 1972 року, але аж ніяк не концерт "Ватри" буквально 1984! Нереально відшукати й записи програми «Класік шоу» - приклад якісного звуку та такої ж зйомки, яка колись транслювалася на Першому національному. Критичний брак відео пояснюється навіть не відсутністю коштів. Найімовірнішою причиною є брак зацікавлення або ж вопіюща безвідповідальність тих, хто володіє авторськими правами на відеоматеріал. Раніше було відзнято багато живих концертів груп "Смерічка", "Кобза", "Медобори", "Старий Світязь", створено 2 прекрасні фільми з "Ватрою" в Шевченківському гаю та Карпатах. Чому я не можу знайти та придбати навіть один із найвідоміших фільмів - "Червона Рута", у якому знімалися талановиті Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук? Вони давно зникли з ефірів, відтак, стерлися з нашої пам'яті.
Багато хто з молодих музикантів ставить за взірець та хоче наслідувати західний шоу-бізнес. Але в Україні 70-80 роки минулого століття позначені прекрасними прикладами якісної музики. Але ми їх не можемо досліджувати, аналізувати, порівнювати, бо не маємо фактажу. Забули своїх героїв. Сьогодні вибір українських виконавців на ДВД дуже бідний: Віктор Павлік, Альона Вінницька, Софія Ротару та Міка Ньютон. Якщо ж порівняти кількісне співвідношення російських та українських виконавців, то відповідно один стелаж із ДВД продукцією до п'яти.
Хто ж повинен займатися виданням таких записів? Якщо такі права мають телебачення, але не хочуть ними користуватися, то нехай їх комусь делегують. Упевнений, що в Україні є багато таких людей, як директор "Укрмюзік" Ігор Мельник, які самостійно готові шукати рідкісний архів і запускати в тираж на ДВД. Але ніхто не знає механізмів: до кого звертатися, де брати відповідні дозволи.
Випуск ДВД у цілому світі - це прибутковий бізнес. Технологія виготовлення звичайного аудіо компакт-диску та ДВД приблизно така ж сама, але от різниця в ціні - понад 4 рази! "Братів Гадюкіних" постійно перевидають у форматі ДВД, бо люди миттєво розкуповують тираж. Чому ж тоді державне телебачення не хоче у такий спосіб заробляти гроші?
Прикро, але ми втратили колосальний пласт музичної історії, бо навіть коли канал УТ-1 транслював цикл новорічних концертів 60-х, 70-х, 80-х років минулого століття, то не показав реального відео, а лише новітню стилізацію. У львівській кнайпі «За кулісами» постійно «презентую» концерти зі своєї колекції. На Різдво дуже хотілося поставити колядки чи добрий живий україномовний концерт. Увечері грав...Pink Floyd, а не "Ватра" в Шевченківському гаю.
То де ж мені знайти принаймні "Червону руту"?