Декілька порад від Сергія Лещенка

20:29, 15 листопада 2011

Минулої п’ятниці журналіст Інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко провів для студентів магістерської програми з журналістики УКУ майстер-клас з журналістського розслідування.

Сподіваюся, представляти Сергія потреби немає. Вже 11 років він працює в редакції «Української правди», для багатьох Лещенко – легенда української журналістики. Його без перебільшення можна назвати одним з найкращих. Особливо, коли мова йде про журналістські розслідування.

Під час майстер-класу Сергій чітко, за пунктами розповів, якими, на його думку, є найважливіші складові журналістського розслідування.

Подаю стислий виклад цих порад, можливо, вони комусь стануть у нагоді.

  • Польові дослідження – часто знайти матеріал можна тільки «власними ногами», тобто потрібно піти й дізнатися, спитати, знайти та сфотографувати. Неможливо робити розслідування, сидячи виключно біля комп’ютера.
  • Уважність до дрібниць – журналіст повинен помічати все, бути чутливим до подій та змін, адже важлива інформація може ховатись у буденних речах.
  • Системний моніторинг першоджерел – потрібно відслідковувати дії влади і серед безлічі документів, які ці дії засвідчують, знаходити ті, за якими криється щось більше, ніж може здатися на перший погляд.
  • Пошук і робота з першоджерелами.
  • Зануреність у контекст – потрібно помічати підозрілі деталі та співпадіння і намагатися їх пояснити, знайти їх коріння.
  • Витік інформації – часто високопосадовці охоче розповідають про помилки та незаконні дії своїх опонентів, і цим потрібно користатися, не забуваючи, звичайно, перевіряти отриману інформацію.
  • Бази даних, у т.ч. міжнародні – безмежні можливості Інтернету у дослідженні діяльності підприємств та організацій, пов'язаних з владою.
  • Загальнодоступні довідкові служби – іноді, щоб підтвердити інформацію, достатньо подзвонити «109», чи на номер будь-якої іншої довідкової служби.
  • Інформаційні запити – право, яке журналісти отримали завдяки закону «Про доступ до публічної інформації». Головне – правильно цим правом користати і знати прийоми посадовців, які вони використовують для приховування потрібної інформації й документів.
  • І, звичайно, Google.

 

Марія Стасенко, магістерська програма з журналістики УКУ