Росія – це імперія, збудована на міфах. Один з них – це міф про великий і непереможний Чорноморський флот, який безроздільно контролює акваторію Чорного моря та уособлює російську мілітарну потугу. Дійсність виявилася інакшою, ніж рафінована російська пропаганда. Україні – державі, яка фактично немає власного флоту, вдалося завдати серію дошкульних ударів по кораблях та інфраструктурі противника. Чорноморський флот Росії, який нещодавно погрожував провести десантну операцію в Одесі та повністю заблокувати українське узбережжя, тепер сам ховається подалі від української берегової лінії та боїться зайвий раз виходити за межі своїх баз.
Український контрнаступ на суші наразі не має істотно відчутних результатів з низки об'єктивних причин. У росіян було вдосталь часу, щоб збудувати потужні оборонні рубежі та замінувати величезні площі. Крім того, на відміну від 2022 року, на боці ЗСУ не було фактору раптовості. На жаль, наступальні операції України в напрямку до Азовського моря були надто очевидними для ворога. Повтору Харківської наступальної операції не сталося. Та й українська влада, відверто кажучи, перебрала міру, кілька місяців підряд анонсуючи контрнаступ. Наступати за умов, коли ворог знає головний напрям твого удару і зумів підготуватися – завжди важко. І не завжди є хорошою ідеєю з точки зору військової стратегії. Однак зовсім інакша ситуація розвивається для України в морській акваторії. 2023 рік увійде в історію як рік військової поразки російського Чорноморського флоту від країни, яка не має власних повноцінних військово-морських сил.
Росія з самого початку повномасштабної війни активно залучила свій Чорноморський флот проти України. Здавалося, що в агресора не має виникнути проблем на цьому театрі воєнних дій. У Росії була тотальна перевага в кількості та потужності кораблів. Крім того, у 2014 році їй вдалося захопити багато українських суден у Севастополі під час анексії Криму. Чорноморському флоту протистояло всього кілька українських патрульних та артилерійських катерів. Проте далі сталося те, чого ніхто не очікував.
Перший серйозний удар по фетишу російської пропаганди було завдано у квітні 2022 року. Тоді внаслідок удару українськими ракетами «Нептун» відправився на дно флагман ЧФ РФ – ракетний крейсер «Москва». Серед великих втрат російського флоту в перший рік вторгнення – великий десантний корабель «Саратов» та рятувальне судно «Василь Бех». Після цього росіяни вже не наважувалися близько підходити до українського узбережжя чи мріяти про десантну операцію. Але залучили флот до своєї улюбленої тактики ведення військових дій – терористичних ракетних атак проти української інфраструктури.
Після чергового удару України по Кримському мосту 17 липня Росія заявила про вихід з так званої «зернової угоди». Чорноморський флот агресора отримав не зовсім військове завдання: блокувати українські порти і заважати експорту зерна. Крім того, російське військове командування оголосило, що вважатиме військовою ціллю будь-які цивільні судна під будь-яким прапором, які йдуть в українські порти. Російські окупанти почали завдавати серію ракетних ударів та атакувати дронами портову інфраструктуру України. Проте схоже, що нову місію – війну з українським зерном – Росія успішно провалила.
Смертоносний та шокуючий вплив на Чорноморський флот агресора справила новітня українська зброя. Вночі 4 серпня українські морські дрони атакували базу російського флоту в Новоросійську і серйозно пошкодили великий десантний корабель «Оленегорскій горняк». За цим була низка комбінованих ударів по системі ППО окупантів у Криму. У ніч проти 13 вересня ракетним ударом по севастопольському судноремонтному заводу було фактично знищено російський великий десантний корабель «Мінськ» та підводний човен «Ростов-на-Дону». Символічним підсумком декласування Чорноморського флоту став потужний ракетний удар по його штабу в Севастополі 22 вересня. Загалом після 24 лютого 2022 року затонули чи отримали серйозні пошкодження понад 10 кораблів агресора і один підводний човен. Також завдано серйозних ударів по портовій та судноремонтній інфраструктурі ворога. Неймовірні результати, зважаючи на співвідношення сил на морі.
Станом на зараз погрози Росії зірвати зерновий коридор та влаштувати Україні повну торговельну блокаду зазнали краху. Три українські порти відновили свою роботу. А кораблі з українським збіжжям вже залишили Україну. Чорноморський флот Росії перешкоджати цьому не наважився, бо заховався подалі від українських берегів. Більша частина російських кораблів взагалі перебазувалася в Новоросійськ, залишивши Севастополь. Також Росія домовилася про будівництво нової бази для флоту в місті Очамчіра, яке розташоване аж в Абхазії. Тож Україні вдалося прорвати російську морську блокаду не переговорами в Стамбулі чи на інших майданчиках, а силою зброї. Правила гри на Чорному морі змінилися. І ця зміна явно не на користь Росії.
У 2022 році Україні вдалося нав’язати ворогу свою тактику в сухопутній війні і здобути низку перемог. У 2023-му щось схоже сталося у протистоянні в акваторії Чорного моря. Хоча Росія має величезну перевагу в повітряних, морських та наземних силах, вигідне розташування військово-морської бази в Севастополі, їй переважно довелося реагувати на дії української сторони. Сценарій протистояння в Чорному морі розвивався відповідно до задумів нашого командування, а не навпаки. Звісно, це не означає, що Росія втратила можливість завдавати удари по Україні, використовуючи свої судна. Але тепер ці можливості для неї серйозно ускладнені.
Саме Україна продемонструвала новаторський підхід до ведення бойових дій за контроль над Чорним морем. Не маючи великих плавзасобів, вона зробила ставку на комбіноване застосування безпілотників, крилатих ракет, морських дронів та безекіпажних катерів. І це спрацювало. Також на фінальній стадії розробки перебувають українські підводні дрони, які здатні вражати надводні кораблі, опори мостів та берегові укріплення. Якщо ці засоби будуть введені у дію, це ще більше ускладнить ситуацію для Чорноморського флоту РФ і може спричинити непоправні руйнування Кримського мосту.
Вимушене перебазування значної частини кораблів країни-агресора в Новоросійськ означає, що його можливості контролювати Чорне море стають надто обмежені. Фізично Росія ще має велику кількість кораблів. Але реально вона не є господарем на цьому театрі бойових дій. Та й бухта Новоросійська менш зручна і не зможе повністю замінити агресору інфраструктуру Севастополя з його судноремонтними потужностями, складами та іншими необхідними флоту об'єктами.
Успіхи України в боротьбі з російським флотом можуть набути стратегічного значення. Якщо Україні вдасться заперти російські кораблі у своїх бухтах і завдати серії нових ефективних ударів по портовій інфраструктурі та суднах агресора, це значно ускладнить постачання Криму. А в разі повного руйнування Кримського мосту агресору буде надто важко забезпечувати всім необхідним півострів і розташовані там війська. Однак повною мірою це може спрацювати, якщо Україні вдасться розірвати сухопутний коридор до Криму та прорватися до Азовського моря.