Шалені емоції викликає нещодавнє рішення змінити назву третього за величиною міста України –Дніпропетровська. Тепер він називатиметься Дніпром.
Назва цього населеного пункту складалася з двох частин: перша прийшла від річки Дніпро, яка протікає через місто, друга увіковічнювала ім’я Григорія Петровського – комуністичного державного діяча, котрий упродовж двадцяти років обіймав високу посаду голови Центрального виконавчого комітету УРСР (автор законопроекту про зміну назви Андрій Денисенко нагадав, що Петровський був визнаний Київським судом одним з організаторів «геноциду українського народу»). Під час дискусії про декомунізацію розглядали варіанти повернути місту його стару назву: Катеринослав (варіант навряд чи можна вважати реальним, оскільки таким чином довелося б вшанувати ім’я російської імператриці) або Січеслав (опція, яку відстоювали націоналісти).
Інший варіант висунув Опозиційний блок. Він запропонував залишити назву, але «змінити її етимологію»: частка «-петровськ» мала б уособлювати святого Петра.
Рік тому політолог Віктор Пащенко та громадська організація «Інститут людини і міста» провели опитування серед мешканців Дніпропетровська. Соціологія засвідчила, що 66 відсотків городян не бажають змінювати назву міста («за» – 28,5 відсотка). Окрім того, 84 відсотки відстоювали думку, що таке рішення має бути ухвалене на референдумі.
***
Назви змінюються у багатьох населених пунктах країни, зокрема й на Донбасі. Нещодавно ухвалений Верховною Радою України закон вимагає змінити чергові 150 назв міст, які пов'язані з радянськими часами. У цьому нібито немає нічого нового: з моменту набуття чинності закону про декомунізацію багато вулиць, площ чи скверів позбулися старих імен. Однак згаданий закон стосується також територій, над якими уряд de facto влади не має. Мова йде про Крим і сепаратистські псевдореспубліки на Донбасі.
Теоретично зміні підлягають 38 назв міст, розташованих на теренах так званої «ДНР», 36 – на теренах так званої «ЛНР» та ще 75 – у Криму. Наприклад, місто Торез тепер стане Чистякове, Стаханов – Кадіївкою, Свердловськ – Довжанськом тощо.
За задумом законодавців, зміни вступлять в силу після того, як Київ відновить контроль над сепаратистськими територіями.
Це, звичайно, тільки початок. Відповідно до ухваленого понад рік тому закону «Про декомунізацію», будь-яка радянська символіка стає на берегах Дніпра незаконною. Тому необхідно поскидати пам'ятники, змінити назви установ, вулиць, площ і місцевостей. Найшвидше зникають пам'ятники, нерідко вони падають із п'єдестали під тиском «суспільного здвигу». Адміністративний апарат діє значно повільніше, хоча й так доводилося частенько оновляти мапи. Наприклад, на «українському» Донбасі з’явилися нові назви міст – Торецьк (раніше Дзержинськ) і Бахмут (раніше Артемівськ).
***
Питань, які виникають у зв'язку з цією декомунізацією, поставленою на широку ногу, є кілька.
По-перше, чи держава, яка перебуває у стані війни, а також у дуже складному економічному і гуманітарному становищі, може дозволити собі такі символічні дії? Проста зміна назви великого міста передбачає мільйони витрат: замінити всі таблиці, знаки, написи на пам'ятниках, у державних документах тощо.
По-друге, чи вдасться у такий спосіб звільнити від тягаря комунізму міста, які виникали й розвивалися у радянські часи? Багато міст на сході України до Жовтневої революції були лише невеликими селами. Це комуністична влада побудувала там заводи, житло, дитячі садки, лікарні та трамвайні лінії. Чи можна позбавити таке місто цілої його історії? Хоча не варто забувати також про трагедії, які ці терени пережили за часів Радянського Союзу.
Одне можна сказати напевно: у найближчі роки не забракне праці в українських картографів.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію.
Оригінальна назва статті: Dekomunizacja na mapie („Nowa Europa Wschodnia”)