Дотепер всіх нагинали до зла.
Процеси у Верховній Раді показують, що стара система влади, старі принципи і цінності збереглися без жодних змін. Люди, котрі зробили кар’єру чи нажили капітали завдяки цій Системі ніколи не захочуть і не зможуть її змінити.
Війна з бандитською владою не завершилася. Вона перейшла у протидію Системі, яка вже настільки деградувала, що привела кримінальників до управління державою.
Ворога для фронтального протистояння вже нема. Ворогом стала Система. Вона всюди, вона навколо нас і найгірше - у багатьох із нас. Наявна парламентська опозиція є органічною частиною Системи. Але наші місцеві, патріотичні ради також є елементами цієї Системи. І ми самі часто стаємо наївними пішаками Системи.
Ми інфіковані цією Системою, яка виникла внаслідок мутації тієї старої, радянської. Сьогодні нас тримає за горло і не дає вільно дихати те, чого ми не змогли знищити 22 роки тому.
Люди наївно сподіваються швидко зруйнувати Систему влучним ударом. І луплять куди попало. Але Системі це не шкодить, вона сміється: паліть, руйнуйте – все прийдеться відбудовувати за ваші кровні податки.
Бо Система – у нас самих, а по собі ми не б’ємо. Це ж ми голосуємо за хабарників і корупціонерів. Мовчимо, коли губернаторами призначають негідників. Продаємо свої голоси на виборах, стоїмо за пару гривень з партійними прапорами.
Ми даємо і беремо хабарі, зневажаємо правила і закони коли особисто нам це вигідно.
Не протестуємо дієво проти явного зла, боязливо відводимо погляд.
Тепер для боротьби маємо ворога підступнішого і підлішого ніж Янукович – це власні звички, пасивність, побутовий страх і угодовство. Їх не знищиш одним ударом - треба боротися щодня, на особистому, світоглядному рівні.
Боротися, пам’ятаючи про загиблих на Майдані. Може усвідомлення боргу перед ними дасть силу змінити нарешті себе самих.
Добре, а що робити зараз?
Як не допустити реставрації злочинної Системи сьогодні, як переламати ситуацію?
Верховна Рада не призначить перевиборів – ні опозиція, ні бандюковичі, ні мажоритарники самі свою каденцію не прикінчать. Це може зробити лише Майдан – масовим, безоглядним тиском, не слухаючи жодних фарисейських аргументів.
Далі – запровадити цінності та принципи, згубні для Системи.
Особиста репутація політика і чиновника повинна стати визначальною умовою.
Правдомовність. Публічна брехня – це політична смерть, без огляду на обставини.
Не може більше бути «своїх», для котрих можливим є беззаконня. «Мої мати і брати – це ті хто слухають і виконують Слово Боже» - сказав Господь. Зло є злом і має бути покаране, навіть коли треба арештувати рідного брата.
А особисті симпатії залишмо для приватних справ.
Мовчати на зло – це не лише гріх, це означає співучасть, відповідальність за це зло.
До трагедії у Києві дійшло також і тому, що два попередніх місяці існувала тотальна заборона на критику опозиції. Справжніх лідерів політики виганяли зі сцени і цинічно маніпулювали людським протестом. Аж людям урвався терпець.
Подібне було і у Львові - пригадайте, як власники майданної сцени заборонили кричати «Сала геть!», як запроваджували «свободівську» цензуру.
Як нам провести люстрацію?
Якщо знайдеться сміливець і скаже про нового опозиційного міністра – «він вимагав і отримав від мене хабар». А той скаже – ні, то провокація Банкової проти чесного патріота!
Вихід один – примусово на поліграф. Він же детектор брехні. І навіть це не дає 100% підтвердження. Отже, поки корупція є тотальною і не сприймається суспільством як безумовне зло – мало надії отримати добру владу.
Ми, народ України, є джерелом влади. Так має бути, але це дотепер вважали казочкою для лохів.
Маємо цю казку реалізувати.
Проти нас всі, весь багатотисячний клан владних персон – законодавців, виконавців і суддів. Включаючи і владу на місцях.
Але у кожній людині, навіть у серці відмороженого негідника, є якась часточка добра. Абсолютного зла в людині не буває. І залежно від того, в якому напрямку іде тиск на людину – туди людина і хилиться, до добра чи до зла.
Дотепер всіх нагинали до зла.
Майдан, народна вимога і громадський протест – це та сила, яка зможе переламати тенденцію, змінити напрям тиску і спонукати до добра.
Щоб чесно і прозоро нарешті стало означати – правильно і вигідно.
Щоб праведна людина не вважалася більше невдахою.
І ще - заткнути рота кожному, хто би хвалився «майданними» заслугами і шукав собі так привілеїв.
Загиблі і покалічені хвалитися точно не будуть.