Світло дня виявляє те, що на хвилі адреналіну, у романтичному світлі революційних вогнищ, залишається непоміченим. Після Ночі гніву у Львові ранок 19 лютого продемонстрував усі її неоднозначні наслідки.
За ніч на 19 лютого молодь іще не вичерпала усю свою потребу в адреналіні. Саме тому біля приміщення Галицького райвідділку міліції на вул. Мартовича продовжилися погроми. Молодь з незакритим революційним гештальтом взялася, зокрема, і за автомобіль, що не мав жодних явних ознак приналежності до міліції. В результаті, окрім авто, постраждало й непричетне до райвідділку приміщення.
Тим часом молодь продовжувала шукати собі ще об’єктів, які б можна було поштурмувати. Зі сцени Євромайдану, під якою зібралося декілька тисяч людей, оголосили про те, що йде набір «дужих хлопців», аби вирушити до «військової частини» на вул. Личаківській. Сотні активістів вирушила туди вже через десяток хвилин – лише для того, аби, підійшовши до будівлі Львівського прикордонного загону, з’ясувати для себе, що поняття не мають, що там робити.
Відповідь на це дав тільки присутній там співкоординатор львівського Євромайдану Василь Молдован, який пояснив, що робити там просто нічого. На додачу, він ще й назвав Ніч Гніву «спланованою провокацією», внаслідок якої в обіг у Львові потрапила велика кількість міліцейської зброї, а самі правоохоронці не здатні працювати і забезпечувати громадський порядок. Розчаровані і злегка присоромлені активісти незабаром полишили Личаківську і почали повертатися на Євромайдан.
Питання міліцейської зброї тим часом постійно висіло у повітрі. Один із активістів, які охороняють вхід до головного управління міліції, розповів, що вночі з будівлі винесли близько 800 «стволів», і де і в кого вони зараз – невідомо.
При цьому працівник міліції, якого вдалося випадково зустріти у приміщенні на пл. Григоренка, взявся це заперечити. Мовляв, ніякої зброї з главку не виносили. Але в подробиці вдаватися не захотів. Лише на запитання, чи має він на увазі, що зброї тут взагалі не було, ствердно захитав головою.
Загалом і головне управління міліції Львівщини, і обласна прокуратура перетворилися на місця паломництва для цілої маси львів’ян, які хотіли на власні очі пересвідчитися, що картинка, яку їм показали по телебаченню – не кіношна постановка, а трансляція цілком реальних подій. Однак потрапити всередину вони не змогли навіть за найбільшого бажання: охорона просто їх не пропускала.
Охоронці прокуратури, які назвалися представниками Правого сектору, пояснили це тим, що хочуть уникнути подальшого нищення приміщень. Це явно стало проблемою – навіть голова Львівської обласної ради Петро Колодій, виступаючи зі сцени місцевого Євромайдану, хоч і назвав нічну поведінку людей «адекватною», але закликав зробити все можливе і неможливе, аби зберегти споруди, більшість з яких є пам’ятками архітектури.
До слова, того ж дня працівники львівського Національного музею взялися за порятунок вітражів Желенського в міліцейському главку – вірніше, того, що від них залишилося після нічного штурму. Їх, як запевнили працівники музею, можуть відновити реставратори.
На відміну від прокуратури, до приміщення обласного управління міліції журналісти змогли потрапити – і побачити, як там з самого ранку працюють прибиральниці (працівниці самого управління, явно незадоволені усім, що тут сталося вночі), а на другому поверсі облаштовують кухню (незабаром її перенесли вже на третій поверх, у конференц-зал поруч із кабінетом начальника управління). Ані головного міліціонера Львівщини Олександра Рудяка, ані начальника міліції Львова Сергія Зюбаненка при цьому на пл. Григоренка не було.
Пополудні також повністю пустувало і приміщення міського управління міліції на вул. Бандери. Хоч воно й мало усі помітні зовнішні ознаки погрому: побиті вікна, потрощені всередині кабінети і серверні (хоча таких було лише декілька – більшість кабінетів залишилися закритими) – і, звісно ж, повністю «зачищений» арсенал.
Ті, хто штурмував приміщення, при цьому явно не обмежилися лише тим, щоб взяти зброю – вони ще й повправлялися у володінні нею. На підлозі на першому поверсі лежало чимало гільз від бойових патронів для пістолетів, а в плазмових телеекранах у кімнаті поруч виднілися сліди від куль.
Працівники міліції, які зайшли у міське управління міліції невдовзі після журналістів ZAXID.NET, не змогли сказати, скільки саме зброї винесли з арсеналу, обмежившись доволі ємним визначенням «дофіга».
Без охорони і без будь-якої присутності активістів міське управління перетворилося на атракцію з вільним входом для усіх бажаючих. Лише впродовж півгодини туди зайшло близько десятка зовсім випадкових людей. «Просто подивитися», - казали одні. «На екскурсію», - пояснювали інші.
Біля обласного управління СБУ на вул. Вітовського теж не було жодної охорони. Головний вхід – надійно закритий і заблокований. Наскільки можна було зрозуміти – аж надто надійно. З того боку дверей періодично долинав стук палиць людей, які явно шукали звідти виходу. Що, зрештою, лише підтверджувало відчуття, що в нічних подіях було значно більше стихійності і хаосу, аніж скоординованих дій.
У внутрішньому подвір’ї управління здалеку можна було помітити декількох людей, не надто схожих на активістів.
Отже, загалом станом на 19 лютого виявилося, що приміщення правоохоронних структур у Львові – не стільки зайняті, скільки заблоковані. Навіть в обласному управлінні міліції активістів було зовсім небагато, через що виникало питання, для кого взагалі всередині приміщення організували кухню.
Втім, так чи так, робота правоохоронців в цих приміщеннях заблокована. Якщо додати до цього масу знищених документів і комп’ютерної техніки, то без жодних додаткових свідчень зрозуміло, що їх робота у Львові – паралізована.
Однак і ці додаткові свідчення також є. На це жалілися, зокрема, і міліціонери, яких журналісти ZAXID.NET зустріли в міському управлінні міліції. Мовляв, сьогодні у Львові вже було повідомлення про декількох мертвих з ознаками кримінального злочину, однак вони нічого не можуть зробити.
Втім, наскільки це виявиться для Львова критичним, покажуть лише найближчі дні. Наразі ж можна констатувати, що правоохоронці також небагато зробили для того, щоб вберегти себе від наслідків похмілля після львівської Ночі Гніву.
Данило Мокрик, ZAXID.NET