Сьогодні день, коли розпочався Майдан. Це точно не день веселощів і бенкетів. Для мене, це день глибоких рефлексій. Відповідний час подивитися на себе з боку, навколо, подумати про майбутнє і сформулювати що ми від нього хочемо.
В епоху, коли постійна зовнішня агресія тримає нас в лещатах напруженого очікування, стискає, знелюднює, спалює ідеалізм і щирість, вкрай важливо регулярно обнуляти лічильник втоми. Сьогодні хороший привід. Сьогодні потрібно вийти назовні, глибоко вдихнути і видихнути, скинувши накопичене в осінні води задумливого Дніпра.
І обов'язково відчути запах Майдану, згадати відчуття безпеки серед друзів і однодумців. Обов'язково подивитися в очі всім хто був з тобою поруч, навіть не усвідомлюючи твоя присутність. Згадати про сліпих волонтерів, що роздають бутерброди, інвалідів в колясках, що подають бруківку, згадати загиблих і поранених. І, звичайно ж, дякувати їм сотні і тисячі разів ...