25 років тому 22 січня 1990 року понад 3 мільйони українців вийшли на вулиці, аби стоврити живий ланцюг від Івано-Франківська до Києва. Тоді у 1990-му цей день був справжнім піднесенням. Сьогодні День соборності України не менш важливий, тим паче, що історія знову повторюється.
«У Донецьку в 1919 році там була Донецька-Криворізька республіка червона, яка фінансувалася Москвою, там були сепаратисти, які прагнули відділитися від Української Народної Республіки і створити, щось таке близьке до Росії», - розповідає історик Іван Сварник.
Серце Донбасу - Донецьк, теж тоді билося в унісон із українцями. Щоправда залякані і зламані радянським режимом, вони боялися виходити на вулиці. Найвідважніші таки створили ланцюг у центрі міста. Тоді до пам'ятника Шевченкові вийшло лише 300 молодих студентів, викладачів та вчителів. Хоча тоді, згадують сьогодні вимушені переселнці, у них жевріла надія, що з маленького вогника розгориться справжнє вогнище патріотизму.
«Це було величезне піднесення на той час була велечезна надія , що Україна стане незалежною і ці ідеї були дуже потужними, і тоді почалися такі шахтарські рухи, я ось пам'ятаю, що жив в Макіївці. Я пам'ятаю страйк на шахті, коли шахтарі вийшли з такими гаслами: «Україна згадай свою минулу славу», «До Києва ближче, ніж до Москви», - згадує донецький поет Дмитро Білий.
Сьогодні у часи війни молодь наполягає, що День Злуки є собливо важливим, адже ми знову змушені боротися за незалежність і знову доводити собі і світові, що ми - єдина країна від сходу і до заходу.