Під час пандемії коронавірусу все більше людей почали страждати через депресивні розлади. За даними різних досліджень, від 20 до 50% хворих на коронавірус скаржилися на депресію – як під час самої хвороби, так і впродовж кількох тижнів чи місяців після неї. Траплялися серед хворих на Covid-19 і самогубства: зокрема, у березні з вікна Кам’янка-Бузької лікарні викинулася 38-річна медсестра, яка лікувалася там від коронавірусу. Через карантинні обмеження, які тривають понад рік, психологічно стало важче і тим, хто не хворіє.
ZAXID.NET з’ясував, як розпізнати депресивний розлад у себе та своїх близьких, коли та куди у Львові можна звертатися по допомогу, а також яких психотерапевтів варто остерігатися.
«Краще перестрахуватися»
У широкому сенсі депресія – це пригнічення, яке може стосуватися багатьох сфер. У першу чергу, це можна помітити за настроєм – людина стає більш сумною, мовчазною, тривожною, байдужою. Також пригнічується рухова, робоча та соціальна активність, стає важче виконати той об’єм роботи, який раніше був звиклим. Знижується апетит, можуть бути панічні атаки, тремор та сексуальна дисфункція. Завжди депресію супроводжують розлади сну – або безсоння, або, навпаки, занадто велика сонливість.
Як розповідає психіатр Ростислав Гривул, причини виникнення депресії – дуже різні. Це можуть бути і ураження мозку, і нервові виснаження, і спадковість, і емоційні реакції на втрати, а також ендогенні депресивні розлади, механізми яких до кінця ще не досліджені науковцями.
«Поганий настрій, відчуття безсилля, роздратування може мати кожен. Але якщо стан пригнічення триває кілька тижнів чи довше і починає впливати на повсякденні справи, якщо людину нічого не тішить, не приносить радості, є брак сили до життя – це тривожний сигнал. У цих випадках краще звернутися по консультацію до фахівців», – говорить Ростислав Гривул.
Часто схожі на депресивні стани бувають у підлітків, адже відбувається інтенсивний ріст та перебудова організму, у тому числі психічна. Підлітки стають більш дратівливі, конфліктні, замкнені, схильні до самопошкодження, гірше вчаться, швидше втомлюються. За словами фахівців, така депресивна симптоматика може бути наслідком виснаження організму в результаті цієї перебудови, а не свідчити про, власне, депресію. Проте в будь-якому випадку краще звернутися по консультацію до психотерапевта.
«Краще перестрахуватися і звернутися до фахівця, ніж сказати: “Коли я був молодий, у нас такого не було”. Коли ви були молодими, шановні батьки, то був зовсім інакший світ, тому такі порівняння некоректні. Батьки часто звертають увагу на зниження успішності в підлітків і починають на них тиснути, проте це тільки посилює напруження, почуття провини, меншовартості і провокує подальше загострення ситуації. Та опускати руки не варто – варто м’яко стимулювати і мати дуже багато терпіння», – каже Ростислав Гривул.
Загалом терплячими потрібно бути з усіма людьми, які мають депресивні розлади. Не варто говорити людині в депресії: «Я знаю, як ти почуваєшся», адже кожен переживає однакові ситуації по різному. Краще поцікавитися, що турбує людину, що сталося, і це дозволить справді їй допомогти, знайти потрібного спеціаліста чи підібрати правильні слова. Так само не можна говорити: «Візьми себе в руки»: «Це те саме, що сказати людині, щоб вона помахала руками і полетіла, адже птахи так роблять», – говорить Ростислав Гривул.
Лікарі людських душ
В Америці та Європі психотерапія вже стала досить буденною справою, тим часом в українському суспільстві все ще є страх та упередження щодо фахівців, які починаються на «психо», а людина в депресії може зустріти нерозуміння з боку близьких. Проте депресія – це не просто поганий настрій, ПМС чи вияв слабкості. Це захворювання, як грип, гастрит чи апендицит, і його теж потрібно лікувати.
«Часто люди через страх піти до психотерапевта звертаються з суто психологічними проблемами не до тих фахівців. Приміром, тривожність, панічні атаки – це психологічні проблеми, які провокують пришвидшене серцебиття і підняття тиску, і люди йдуть з тим до кардіолога, терапевта та можуть роками отримувати лікування, яке їм не допомагає. Ми знаємо, що при проблемах зі шлунком треба йти до гастроентеролога, але в нашій ментальності не закладено, що для вирішення психологічних проблем теж є фахівці», – пояснює в. о. керівниці Центру психічного здоров’я Шпиталю імені митрополита Шептицького Олена Ворона.
Загалом про психічне здоров’я дбають три спеціалісти – психологи, психотерапевти та психіатри. Психологи надають психологічні консультації і допомагають стабілізувати психічне здоров’я, проте виписати антидепресанти чи поставити діагноз вони не можуть, адже мають гуманітарну освіту, а не медичну. У свою чергу психіатри – це медики, які переважно працюють із важчими психічними захворюваннями, де основним способом лікування є медикаменти, а використання психотерапії – лише допоміжним.
Психотерапевти в Україні – це психіатри, які пройшли додаткове навчання за певним напрямком психотерапії: гештальт-терапія, психоаналіз, психодрама, когнітивно-поведінкова терапія тощо. Водночас за кордоном на психотерапевтів довчитися можуть і психологи. Ростислав Гривул каже, що ще з початку 2000-х років в Україні намагаються змінити законодавство, щоб вивести психотерапію з переліку медичних спеціальностей, але поки що безуспішно.
У Львові безкоштовно лікують депресію – стаціонарно та амбулаторно – у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері, що на вулиці Коциловського, та у психотерапевтичному центрі Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні на вулиці Кульпарківській. Крім того, волонтери забезпечують цілодобову роботу телефону довіри 15-58. Також у 5-й міській поліклініці Львова працює міський психотерапевтичний центр.
Вартість прийомів приватних психотерапевтів у Львові стартує від 500 грн за годинний сеанс. Послуги психотерапевтів також пропонують багатопрофільні приватні медичні центри, як-от «Медікавер», «Окулюс», Шпиталь Шептицького, «Коло сім’ї», «Біомед», «Горицвіт», «Дельта Мед» тощо і центр психотерапії «Верде».
За словами Ростислава Гривула, аби обрати кваліфікованого психотерапевта, варто звертати увагу на членство у професійних спілках – наприклад, Української спілки психотерапевтів (УСП). На сайті спілки можна знайти контакти всіх її членів, багато з них під час пандемії консультують онлайн, тож можна обрати собі фахівця з будь-якого куточка України.
Коли варто пити антидепресанти
Легкі форми депресії можна вилікувати без використання антидепресантів, медикаментозне лікування переважно потрібне при середніх та важких депресіях. За словами Олени Ворони, зараз є проблема з тим, що антидепресанти призначають тоді, коли це насправді непотрібно. Вона радить спершу спробувати вирішити проблему психотерапевтично, а ліки можна підключити в будь-який момент.
«Зараз молодь, яка багато працює, є дуже перенавантаженою і заганяє себе в стан хронічної втоми та професійного вигорання. І часто люди приходять у таких станах по антидепресанти, але ми даємо раду з цим в інший спосіб – регулюємо відпочинок і навантаження, догодовуємо вітамінами, переглядаємо пріоритети та працюємо з психотерапевтом. Якщо це не дозволить стабілізувати стан за півтора-два місяці, тоді можна задуматися про антидепресанти», – каже вона.
Приймати антидепресанти потрібно виключно за рекомендацією лікаря: самолікування може лише поглибити депресивний стан. Зазвичай фахівців, які виписують ліки і ведуть психотерапію, розділяють – аби не було впливу на психотерапевтичний процес.
«Психотерапевт визнає за пацієнтом право страждати і допомагає йому пережити по-новому це страждання. Натомість ліки це страждання зменшують. Антидепресанти приносять полегшення миттєво і ситуативно, тоді як психотерапія – це робота на перспективу. Тому якщо виписувати ліки і проводити психотерапію буде одна людина, у неї може виникнути спокуса виписати зайві ліки», – пояснює Ростислав Гривул.
У пошуках «свого» психотерапевта
Психотерапія – це, перш за все, комунікація двох людей, тому для її успішності важливо знайти фахівця, з яким буде комфортно. Знайти «свого» психотерапевта буває досить складно, тому відмова від послуг певного лікаря – нормальна практика. Головне пам’ятати: якщо стосунки з одним психотерапевтом не склалося – це не означає, що так буде з усіма.
Ще до першого візиту варто поцікавитися спеціалізацією лікаря, тобто яким методом він володіє. Усього їх існує понад три тисячі, у тому числі тілесно-орієнтовані, арт-терапія, танцювальні практики. У всіх методах спільним є те, що людина має виразити свої переживання тим чи іншим способом. Метод не є визначальним для успішності терапії, проте може допомогти швидше встановити контакт між лікарем та пацієнтом.
Олена Ворона радить не робити поспішні висновки про те, чи підходить вам лікар, тільки після першої зустрічі. Первинне інтерв’ю може тривати кілька сесій, і під час нього психотерапевт може задавати не завжди ті питання, на які очікує пацієнт, але які допоможуть лікарю зрозуміти суть проблеми.
«Перші 3-5 сеансів ми тестуємо, чи будемо працювати далі разом – психотерапевт теж може в результаті порадити пацієнту звернутися до фахівця, який спеціалізується на іншому методі. Дуже часто психотерапія – це довіра, і якщо вдається сформувати цей контакт за перші 3-5 зустрічей, то високий шанс того, що терапія буде успішною», – говорить Олена Ворона.
Часом людина приходить з однією проблемою, але за нею прихована зовсім інша, і додаткові, некомфортні запитання допомагають її відкрити. У будь-якому випадку, якщо ви почуваєтеся дискомфортно під час терапії, варто запитати лікаря про причини цього дискомфорту. Він має вам пояснити їх і як довго це триватиме, в іншому випадку варто змінити спеціаліста.
Психотерапевти не мають права на будь-які фізичні контакти з пацієнтом, за виключенням тілесно-орієнтованих практик, а також запрошувати пацієнтів на приватні розмови поза терапією. Звичайно, будь-яких натяків на сексуальні домагання теж не повинно бути. Як лікар, так і пацієнт під час сеансу мають бути тверезими. Не варто ходити до психотерапевта, якого ви знаєте особисто, бо тоді терапія є менш ефективною. Усі сеанси є конфіденційними.
В етичному кодексі УСП також зазначено, що психотерапевт не має критикувати інших психотерапевтів – навіть якщо він бачить помилки, яких допустилися фахівці до нього. Також лікарі повинні подавати достовірну інформацію про свою компетентність і не можуть безпідставно гарантувати одужання, адже успішність і тривалість терапії залежить не лише від них, а й від готовності пацієнта до неї.
«Психотерапія – це не панацея, це важка робота над собою, бажання щось у собі змінювати. Остерігайтеся психотерапевтів, які кажуть: “У вас така проблема, що за 6 місяців я все зроблю”. Вони не можуть такого гарантувати. Можна інакше ставити часові рамки, не говорити: “Я вирішу вашу проблему за 30 сесій”, а говорити: “Спробуймо для початку 30 сесій, а потім подивимося, що вдасться зробити”», – каже Ростислав Гривул.
Краще попередити, ніж лікувати
Відвідувати психотерапевтів можна не лише задля подолання депресії, а й у профілактичних цілях – щоб вирішити певні внутрішні проблеми чи конфлікти, змінити поведінкові звички і не довести себе до депресивного стану. Аби попередити депресію, психотерапевти також радять дотримуватися балансу між робочим навантаженням та відпочинком і задоволенням.
«Не довести себе до депресії допоможе здоровий спосіб життя, як би банально це не звучало. Не треба себе перенавантажувати. Робота має тривати не по 12 годин, принаймні не нон-стоп, спати потрібно 7-8 годин. Ми маємо пам’ятати, що ми можемо лише те, що можемо. Можна думати, що ти всесильний, працювати так рік-три, але потім організм тобі скаже: «Пардон, господарю, ти зі мною поводишся недобре, тому я почну хворіти, бо інакше ти не розумієш», – пояснює Олена Ворона.
Крім того, варто контролювати рівень стресу. Стрес – це нормальна реакція організму на якийсь зовнішній подразник, але завелика його кількість може спричинити депресивний стан. Варто розібратися, що є його причиною, а способи подолання стресу в кожного можуть бути індивідуальними – дихальні вправи, прибирання, сльози або сміх, бокс або йога.
Запобігти депресії допоможе і збалансоване харчування, а також регулярні фізичні навантаження, які дозволять розвантажити мозок від зайвого емоційного навантаження, – спортзал, плавання, танці, піші прогулянки тощо. Загалом потрібно завжди прислухатися до свого організму, а при появі перших симптомів – проконсультуватися, як мінімум, зі своїм сімейним лікарем.