Історик, директор «Тюрми на Лонцького» Руслан Забілий заявляє, що державної національної пам’яті не може бути.
Про це він повідомив 4 травня під час круглого столу, присвяченого обговоренню книги «Друга світова війна в історичній пам’яті України. За матеріалами Українського інституту національної пам’яті» у Львові.
Коментуючи книгу, Руслан Забілий зазначив, що вона потрібна не для того, щоб сформувати державну національну пам’ять.
«Державної національної пам’яті бути не може. Є досвід Росії у спробі сформувати державну національну пам'ять зверху, владою. Думаю, держава мала б мати політику в сфері національної пам’яті. Не може бути державного бачення історії і Другої світової війни. Є багато поглядів істориків на ці процеси, і власне в дискусії можна дійти до якогось компромісного рішення, яке б лягало в основу державних програм, державної політики», – сказав Руслан Забілий.
Крім того, він наголосив, що історики, які займаються в контексті Другої світової війни темою радянської армії, це переважно російські історики. Тому вони, за словами експерта, переважно нав’язують свою думку з цього питання.
«В цьому є недолік української історичної науки, бо дисонанс був з 90-х років скерований на дослідження визвольного руху… Два тоталітарні режими боролися один проти одного і в цьому контексті українці, як інші народи, були жертвами, але це не означає, що вони не зробили свій внесок у перемогу», – сказав він.
Також Руслан Забілий зауважив, що після закінчення Другої світової війни в СРСР створювався «культ війни», що «давало можливість потім розв’язувати різні локальні конфлікти, лякати американцями населення Радянського Союзу, постійно тримати населення в психологічному напруженні, розв’язувати війну в Афганістані тощо».
«Велику роль у «культі війни» відігравало радянське міфотворення про цю війну», – додав історик.
Як інформував ZAXID.NET , колишній керівник Інституту національної пам'яті, академік НАН України Ігор Юхновський презентував 4 травня у Львові книгу « Друга світова війна в історичній пам’яті України. За матеріалами Українського інституту національної пам’яті. – Київ-Ніжин, 2010». За словами Юхновського, книга має вплинути позитивно на формування спільної історичної пам’яті серед мешканців усієї країни, не залежно, на якому фронті вони воювали.
«Я уважно слухав істориків, які давали свої оцінки, і намагався звідти витягнути державотворчу діяльність українців, яка була різною у різний час. Ми намагаємось створити основу історичної пам’яті. Нація постає тоді, коли постає держава, і виникає потреба утверджувати історичну пам’ять. Вважаю, що історичну пам’ять має створювати влада. Але, безумовно, вона не може цього зробити без істориків», – пояснив свою думку Ігор Юхновський.