Український парадокс. З одного боку Україна є однією з найбільш корумпованих країн Європи, з іншого – тепер ця корупція, точніше її наслідки у вигляді приватного майна чиновників і депутатів, доступна усім бажаючим. Такою відкритістю можу похвалитися небагато європейських країн.
В студії програми ZAXID.NET LIVE – Єгор Соболєв, голова комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції. Він пояснить, як НАЗК зможе оперативно перевірити більше сотні тисяч декларацій і як дятимуть, за результатами такої перевірки детективи НАБУ.
Чому декларації генпрокурора Юрія Луценка, глави Держфінмоніторингу Ігора Черкаського і голови ДФС Романа Насірова мають стати першочерговими у розслідуваннях НАБУ і антикорупційної прокуратури, і як брати Дубневичі мають довести законність своїх гігантських заощаджень готівкою?
Ведучий програми – головний редактор ZAXID.NET Олег Онисько.
Головні тези розмови
– Основна проблема нашого суспільства – те, що дуже багато людей поводяться так, наче не тут живуть. Насправді демократія, цивілізована держава передбачає, що більшість громадян беруть пряму участь в управлінні державою. Не просто один раз сходив на вибори, а слідкуєш за політиками, ставиш їм завдання, сам ініціюєш, що треба робити.
– Зараз є невелика частина людей, які прийшли (зокрема у парламент) із великого бізнесу. До них запитань немає. Але мені здається, що велика частина цієї заможності [яку побачили українці після запуску реєстру декларацій] – це люди, які прийшли у парламент бідними і чомусь стали дуже багатими. Зараз усі ці люди викриті, зараз у суспільства є шок і це класний грунт для того, щоб ми почали позбуватися таких політиків.
– От побачили всі, як політики багато вкрали. Якщо нічого не зміниться, поговорять-поговорять і нічого не станеться, тоді шок зміниться фрустрацією і ще більшою зневірою. Тому зараз ще більш важливо активно почати виганяти цих політиків. За допомогою кримінальних проваджень, за допомогою громадського тиску, політичної конкуренції. Активно виганяти тих, хто прийшов у політику і не може пояснити набуте за цей час майно.
– Є три способи очищення від тих, хто «нечесно» займався бізнесом. Перший і найбільш простий спосіб – Антикорупційне бюро. Я вже попросив Олега Ляшка, Юрія та Ірину Луценків піти до антикорупційного прокурора Назара Холодницького і попросити перевірити нас на ознаки незаконного збагачення. Найпростіший спосіб – це, щоб політики, особливо якщо до них є запитання, самі пішли і стали об'єктами таких розслідувань.
– Другий шлях очищення існує для тих, хто впиратиметься і не хотітиме перевірки. Це активна позиція антикорупційного бюро, антикорупційної прокуратури і агентства із запобігання корупції. Сподіваюся, що скоро ми про все дізнаємося вже з матеріалів їхнього слідства.
– Третій шлях, який, думаю, буде найпоширенішим – коли політик чіпляється кігтями і зубами за крісло і нічого не хоче пояснювати. І з різних причин антикорупцйіне бюро і агентство з запобігання корупції не можуть до нього дістатися. Тоді має працювати тиск суспільства. Ми так само виганяли людей Януковича з посад після ухвалення закону «Про очищення влади».
– Ми маємо стати європейською державою не тільки з точки зору законодавства, а й з точки зору культури. Нормальною має бути ситуація, коли політика одразу відправляють у відставку, якщо він не може пояснити походження майна.
– Агентство із запобігання корупції отримало право проведення повних перевірок і використання більшості баз даних в Україні. Насправді це має відбуватися так: комп'ютер в автоматичному режимі звіряє інформацію, яку написали в деклараціях посадовці, з реєстрами власності, з інформацією про перетин кордону, з реєстром довіреності, з іншими даними. І на механічному рівні виявляє, де є проблеми. Далі туди мають іти інспектори.
– Ми переписали в законі статтю про кримінальне збагачення. І якщо раніше правоохоронні органи мали доводити, що у політика є незаконні гроші, то тепер саме на посадовцю лежить обов'язок доводити, що його горші набуті законним шляхом. І для багатьох із них це страшна річ. Також тепер посадовець буде притягатися до кримінальної відповідальності, якщо він набрехав у декларації на суму більше 320 тис. гривень. А це означає два роки в'язниці.
– Я не розумію, чому Генпрокуратура полізла в розслідування по деклараціях. Мені це нагадує ситуацію, коли корупціонери хочуть допомогти корупціонерам боротися із корупцією. ГПУ – тотально корумпований орган, а декларація самого генерального прокурора обов'язково має стати предметом розслідування спеціалізованої антикорупційної прокуратури і антикорупційного бюро. Насправді Генпрокуратура не має права розслідувати справи про незаконне збагачення або брехню в деклараціях. Це право ми віддали виключно антикорупційному бюро і антикорупційній прокуратурі. Якщо ГПУ влізе в ці справи, то це буде великим подарунком корупціонерам, оскільки це буде порушенням підслідності. І в судах корупціонери зможуть казати: «Ваша честь, а ГПУ не мала права цього розслідувати».
– У нашій ситуації окрім антикорупційного бюро і антикорупційної прокуратури сподіватися немає на кого. Такою є реальність. І це головне, що дали е-декларації, – вони спустили людей на землю.