Непомітно для офісних працівників завершився сезон чужих відпусток, садово-городніх робіт і канікул. Вулиці великих міст, на додачу до арабських туристів, сповнились засмаглими менеджерами, сумними дітьми та галасливими студентами. ZAXID.NET вирішив освіжити у пам’яті мешканців міст прості правила поведінки, що допоможуть почуватись на вулицях комфортніше. А часом – і уникнути проблем зі сторони співмешканців, схильних до осінніх перепадів настрою.
«Іду собі як пан і маю всіх в носі»
У початковій школі дітей вчать, що хідником потрібно іти з правого боку. Та щось невидиме десятиліттями не дозволяє цьому знанню закріпитись у головах учнів, про що свідчить броунівський рух засмаглих менеджерів і менеджерок не лише широкими тротуарами, а й доволі вузькими львівськими хідниками.
Так от, за правилами дорожнього руху, пішоходи мають рухатись правою стороною тротуару, а не йти посередині, «зустрічною смугою» чи метушитись зиґзаґами і «підрізати» інших. Так, ПДР поширюються і на пішоходів – і не тільки на дорогах. Так, рух тротуаром за правилами робить життя простішим і приємнішим.
Це ж стосується і велосипедистів, яким варто пам’ятати, що велодоріжки також мають свій напрям руху і їхати «проти шерсті» – не комільфо.
«Байдуже, що для велосипедів, я теж хочу»
У тих же Правилах дорожнього руху зазначено, що у випадку, коли хідником пройти неможливо (ну, симпозіум старих знайомих там, наприклад), то пішохід може іти велодоріжкою, і пішохід з візком або у візку – теж. Але є одне «але»: іти велодоріжкою (якщо вже припекло) також потрібно з правого краю, не заважаючи руху велосипедистів. Так, першочергово велодоріжки побудовані для цих «навіжених» на велосипедах.
Ще один лайфхак для виживання на одній території з велосипедистами говорить таке: якщо плануєте перейти велодоріжку, то подивіться, так само, як під час переходу дороги, по сторонах, чи не мчить хто на вас. Велосипеду, може, трохи легше загальмувати, ніж машині, але вам від того легше не буде.
«Ходимо рядочком, бо інших не існує»
Із пунктів 1 і 2 випливає наступне просте, але не для всіх очевидне, правило: аби хідником могли комфортно рухатись усі, ви зі своєю компанією маєте розлучитись на ці 150 метрів. Так, не обов’язково чотирьом людям триматись за руки, ніби на них насувається апокаліпсис. Інакше не ображайтесь на штурхани у спину і можливу нецензурну лексику від інших пішоходів, які поспішають – якщо ви псуєте настрій комусь, будьте готові, що його зіпсують і вам. Але краще без цього, правда?
Ще одна очевидна річ – не гуляйте «у розвалочку» у годину пік перевантаженими вулицями, коли люди спізнюються на роботу або поспішають зайняти кращий столик у пабі опісля. Швидкість руху пішоходів має бути хоча б приблизно однаковою – вулиця має свій ритм. Не погоджуєтесь, то дивіться пункт про штурхани.
«Зустрів старого друга і хай весь світ обходить»
Гірше за те, коли неспішна компанія розтягується упоперек хідника, може бути лише зустріч друзів дитинства/старих сусідів/колишніх колег, які вирішили обговорити сімейні проблеми одне одного посеред жвавої вулиці чи вузького тротуару. Ще краще, коли обидвоє із великими торбами з ринку або карнизом через плече. Просто. Відійдіть. Убік.
«Люблю песиків більше, ніж людей»
Ваш пухнастий чотирилапий друг або «синуля» безумовно тішить кожного перехожого і підіймає людям настрій похмурими ранками. А от довгий повідок, натягнутий песиком через пішохідну частину вулиці – ніт. Якщо ви любите біг з перешкодами і стрибки у висоту в непередбачуваному напрямку – будь ласка, але не варто проектувати це захоплення на інших. Тримайте собаку біля своїх ніг (є навіть команда для цього). А ще – вдягніть на неї намордник, поки дійдете до вигульного майданчику, – дивуйте і вас здивують.
«Їм на ходу, бо страшно діловий»
У фільмах люди часто знайомляться, коли один з героїв ненароком наштовхнеться на іншого серед вулиці або й обіллє його/її кавою. Та реальність така, що ваші розмахування руками, зайнятими півметровою шаурмою і львівським пивом, можуть зупинити не ту людину, з якою ви б хотіли познайомитись, а, наприклад, отого двометрового чоловіка у спортивному костюмі із псом без намордника. Зрештою, розмахування руками та іншими частинами тіла на вулиці, навіть без їжі чи карнизу у них, створює незручності іншим та просто бісить.
«Що може бути краще за сигаретку на прогулянці?»
Більше за це бісить тільки людина, яка іде по вулиці і курить. Не треба так. Чесно. Українське законодавство не визначає хідники як громадське місце, де заборонено палити. Та окрім юридичних нюансів є ще просто людське та етичне ставлення до інших. І якщо у тих же фільмах видихання сигаретного диму в обличчя іншому може здатись еротичним, то в житті це насправді неприємно і навіть огидно. Навіть якщо це електронна сигарета.
Добре, скажете ви, зупинюсь отут біля зупинки на перекур, і смітник тут є. Я ж молодець? Ні, так теж не треба – за це вас оштрафують, бо зупинка – це громадське місце, де палити заборонено. Щонайменше прокльони у ваш бік, а то й коротенький скандал будуть забезпечені.
«Де хочу, там і сякаюсь»
Ще одна огидна річ – це плювання і шмаркання на вулиці. Може, десь і є місця, де за вміння висякати носа без підручних засобів обмежене коло людей поважатиме вас, та загалом в суспільстві так робити неприйнятно. Паперові хустинки можна придбати буквально на кожному кроці.
Так само лузання насіння та розкидання сміття на вулиці є ознакою глупства та невихованості. Але ж ви цього не робите, правда?
«А чого то я маю посунитись? Сам сунься»
Коли падає дощ, здається, що дехто бере парасольку не для захисту від нього, а щоб вихлюпнути за її допомогою усю свою ненависть до людства. У і без того щільному натовпі розкриті парасолі агресивно схрещуються, видобуваючи іскри, а то й змушують відскакувати в сторону, простягаючи хижі спиці по ваші очі. Бррр.
Насправді все просто – парасольку можна просто відхилити убік чи припідняти вгору, щоб вони із парасолькою іншої людини були на різних рівнях. Погодьтеся, світ стане значно радіснішим місцем, якщо люди перестануть калічити одне одного парасольками.
Нова covid-реальність
Вам вже набридло, але вкотре нагадаємо, що у світі вирує пандемія коронавірусу і, відповідно, нові карантинні правила, як-то дотримання дистанції щонайменше у 1,5 метри і носіння захисних масок. Окрім того, вже пора навчитись кашляти і чхати правильно – у серветку чи, в крайньому випадку, у згин ліктя. А ще краще, коли почуваєтесь погано, залишитись вдома.
І останнє. Навіть якщо ви дотримуєтесь усіх правил, на вулиці може трапитись різне, тому пам’ятайте про такі слова, як «вибачте», «перепрошую» і «дякую».