"У музеях, зазвичай, у першому залі - сучасне мистецтво. Кожен відвідувач може таким чином йти від сьогоднішнього мистецтва до минулого, відповідно спостерігати, звідки з’явилося це мистецтво сучасне. Симптоматично, що така тема розкривається у проекті "реАнімація", це діалог між минулим і сучасним", - зазначила у коментарі ZAXID.NET кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства НАН України Галина Скляренко.
"Мені до вподоби "діалог" Левіна та Турянської, інші теж - цікаві, але до цих митців, у мене, як мистецтвознавця, є запитання. Діалог між сучасним і минулим відбувся", - додала мистецтвознавець.
Учасники проекту торкнулися питань становища і ставлення до оригіналу в часи масового репродукування (Кауфман "Арт-утилізація"); престижності та комерційності у світі мистецтва (Костирко "Тут може бути..."); продемонструють можливості нових інтерпретацій "вічних" тем (Равський "Благовіщення", Івасюта "Любов"). Всевладдя цитат і запозичень, визнане постмодернізмом, не стало вироком для мистецтва, а навпаки викликало іронічні, філософські, пластичні пошуки, в яких відомий сюжет, чи фрагмент виявився лише поштовхом для нового самоцінного витвору (Левін "Смерть Марата", Петрук "Етруски", Сагайдаковський "Фрагменти"). Значення тексту як ключа до "відчитання" картини та автора обігрується О.Турянською ("Етикетка"). Незнищенність графіті змусила О.Капустяка зробити їх частиною своєї скульптурної роботи ("Львівський записник"). Фотографії-натюрморти О.Іутіна зафіксували ще зовсім недавній час, засвідчивши промовистість світу предметів ("Спогади про минуле століття"). А.Сидоренко у своєму відео звертається до шокової терапії, щоб активізувати усвідомлення цінності "цінностей", які зберігаються в Галереї.