Дикі танці

Як фанати зіпсували перемогу «Динамо» у Кубку України

14:51, 5 червня 2015

Масове божевілля, бидло-ефект, «куди нам в Європу» - так на ранок 5 червня відгукнулись соцмережі на витівку фанів київського «Динамо» після матчу за Кубок України.

Після майже тригодинного протистояння у фінальному матчі «Динамо» і «Шахтаря» кияни лише у драматичній серії пенальті зуміли переграти «гірників». Команда, для якої цей Кубок став одинадцятим в історії, побігла святкувати перемогу до воріт Олександра Шовковського і не зчулася, як за складом «Динамо» погнався майже весь «Олімпійський».

Фото: ФК «Динамо».

За кілька хвилин поле стадіону перетворилось на майданчик для диких танців: фани бігали за гравцями столичного клубу, намагались зробити селфі з тими, хто перший попався серед натовпу, а деякі добігли до воріт і рознесли конструкцію на шматки, зламавши рамку.

Здавалося, не радість перемоги керувала вболівальниками, а якесь підступне відчуття вседозволеності: ось я тут, на «Олімпійському», фігачу селфі з легендарним Сашо, ламаю ворота, топчу газон і палю фаєри. У цій неймовірній колотнечі серед диму і сотень облич лише камери ловили обурений вигляд Сергія Реброва, натовп абсолютно не реагував на слова спікера, не діяло навіть звернення безумовного авторитета киян – Олександра Шовковського. Усі забули про завойований Кубок, церемонію нагородження і «золотий дубль» «Динамо».

Фото: ФК «Динамо».

На ранок п’ятниці, коли над «Олімпійським» розвіявся дим спалених фаєрів, а стюарди позбирали рештки сміття з газону, соцмережі вибухли неприємними запитаннями – а хто були ці люди? і невже ці люди – це ми?

Ще місяць тому вболівальники у Києві зробили схожу річ, вибігши на поле після півфіналу Ліги Європи «Дніпро» - «Наполі». Тоді все обійшлося потоптаним газоном і сотнями селфі. Після цього дніпряни отримали солідний штраф і один матч без глядачів, а Сергій Ребров особисто звернувся до фанів не вибігати на поле після кубкового матчу із «Шахтарем».

Впродовж року країна захоплювалася футбольними вболівальниками. І справді, було за що, - фанати стали на захист мирного населення під час агресії тітушок та правоохоронців у буремні дні Майдану. Вболівальники багатьох футбольних клубів поїхали добровольцями захищати східні кордони України, а ті що залишились вдома від початку війни займались збором коштів для підтримки своїх товаришів на фронті.

Однак те, що відбулося вчора у Києві, не влазить у жодні рамки: фани не лише розтрощили ворота, а й розібрали конструкцію на шматки й потім виставили в інтернеті на продаж, цілком усвідомлюючи, що за їхніми діями в режимі онлайн спостерігала уся країна. Хто це зробив - ультрас, кузьма чи просто «проходили мимо» - зараз вже немає значення.

Що сталося вчора і чи ці симптоми варто діагностувати лише київським вболівальникам – сказати важко. З одного боку, до Києва нарешті повернувся чемпіонський титул. «Динамо» у рівній чи нерівній боротьбі (тут можна багато сперечатись) вперше за шість років витіснило «Шахтар» із футбольного трону України. Після цього завоювання Кубку відходило на третій план – головну битву виграли, залишилось захопити лише заохочувальний приз.

Для київських вболівальників, які впродовж «сухих» років «Динамо» мирилися із зміною тренерів, несподіваними скандалами і конфліктами всередині клубу, цей сезон став справжнім подарунком. Ну нарешті: є улюбленець усіх вболівальників і хороший тренер Сергій Ребров, злагоджена команда, більше українців у складі і так довгоочікуване чемпіонство. Що заважало глядачам на «Олімпійському» спокійно радіти з трибун і провести свою команду на церемонію нагородження гучними оплесками? Луческу, Даріо Срна, агенти Кремля?

Фото: ФК «Динамо».

Кажуть, війна все спише. Спише емоції, брутальну поведінку, вандалізм. Війна все спише там, війна все спише тут. Людям важко, людям потрібен емоційний допінг, маленькі перемоги, маленькі радощі. Можливо, хтось так і виправдовував вчорашні селфі із газону «Олімпійського».

Однак, за цією логікою, цілком ймовірно, що незабаром подібні речі можна буде спостерігати не лише під час важливих футбольних матчів, адже стадіон, як лакмусовий папірець – найкраще діагностує хвороби соціуму ще на ранніх стадіях.