Віктор Янукович не є вибором українців. Він є вибором суттєвої частини осіб з українським громадянством і, відповідно, з правом голосу. Вони вибирали його не задля конструктиву, а з люті, на зло іншим своїм співгромадянам. Таку думку висловив письменник Юрій Андрухович, відповідаючи на запитання “Політичної думки” щодо підсумків року президентства Януковича.
“Ці люди вже рік як командують, але все ще називають себе новою владою, хоч насправді вони з першого дня новими не були”. Він також підкреслив, що цей вибір став формально можливим, зокрема, і через недосконалість закону. Якби закон був правильний, то кандидат, що набрав менше половини голосів від усіх, що взяли участь у голосуванні, президентом не став би”, повідомляє УНІАН.
На переконання Ю.Андруховича, президент країни повинен бути фігурою консенсусною, а не конфліктною. Він також додав, що не бачить позитивів від влади. “Це чужа мені влада, яка приносить моїй країні зло. Усі їхні кроки послідовно спрямовані на демонтаж і подальше унеможливлення тієї України, про яку завжди мріялося. Україна стрімко втрачає свої здобутки минулих років, передусім у сфері громадянських свобод і економічних перспектив. Країна падає в усіх міжнародних рейтингах і поступово перетворюється на ще одного ізгоя. Населення убожіє просто на очах. Цивілізований бізнес утікає геть, не в змозі витримувати і кримінальний, і поліційний прес одночасно”, - підкреслив письменник. Він не став прогнозувати “як довго можуть протриматися настільки бездарні зверхники”. За його словами, “з одного боку, це начебто й не повинно тривати надто довго - в силу тієї ж бездарності. З іншого - критична вага допущеного ними зашкалює настільки, що в нормальній країні їх уже давно мали би скинути. Ми, виходить, усе ж ненормальні, інстинкти соціального самозбереження майже атрофовані. Тому реальні протести можуть визрівати довго і ніколи не визріти. Усе, що на разі вдалося нашому громадянському суспільству та його західним партнерам - це дещо пригальмувати владно-репресивний маховик. Диктатури, здається, не вийшло і, мабуть, уже не вийде”.