Зараз ми фактично будемо голосувати за більш перспективний кризовий стан.
Мені не зрозуміло, чому глави церков закликали не голосувати проти обох кандидатів. Готовий зробити, як вони радять, але маю проблему – не можу для себе визначити, хто із кандидатів завдасть меншої шкоди Україні.
Або навпаки – хто є для нас кращою карою за надто повільне cтановлення громадянського суспільства. Карою, яка примусить достатньо великий відсоток людей почати поводитися як відповідальні громадяни, забувши «совкові» комплекси.
Маю проблему, тому прошу читачів (власне читачів, а не «штабістів») поправити чи доповнити мої роздуми. Може і викристалізується якесь спільне бачення, варте уваги. Зрештою, формат «блогу» для цього цілком підходить.
Отже, чого я можу очікувати від ТИМОШЕНКО, інтерполюючи досвід спостереження останніх років?
Максимально можливого запровадження авторитаризму у всіх сферах політичної системи, державного управління і впливу на економіку держави. Хто не з нами, того задусимо.
Підконтрольність мас-медіа, як наслідок авторитаризму. На кожне неугодне видання чи канал знайдуть управу, а одиничні незалежні ідеалісти-журналісти хіба пригадають собі практику самвидаву.
Намагання монополізувати виробництво, торгівлю та всі інші сфери економіки. Підпорядкування олігархів, підконтрольних їм політичних партій та мас-медіа своєму впливові та інтересам.
Пресинг навіть малих і середніх підприємств які не підпорядковані її кланові – ніхто без санкції імператриці не повинен мати добрих прибутків.
Янукович із своїм оточенням жодної ефективної опозиції не зможе організувати. Одні з них домовляться і підпорядкуються, інші виїдуть жити на курорти.
Ставлення до української мови, культури, історії, ідентичності, підтримка відповідних ініціатив – великий знак питання.
Цій монополії, як і кожній іншій рано чи пізно настане кінець. Провали в економіці та політиці викличуть критичне невдоволення і, як наслідок - виникнення справжньої, ідеологічної, ніким не проплаченої опозиції. Народ нарешті прокинеться не на короткий час, а для виборювання довготривалих, якісно нових стосунків із владою. Питання – чи на той час ще буде незалежною наша держава, чи ще щось із національного багатства залишиться нероздерибаненим і не відданим за борги сусідам?
Так само нічого доброго я не очікую від ЯНУКОВИЧА. Прогнозую, що відбудеться негайне згортання всіх національно-орієнтованих ініціатив, які утверджують нашу не-російську ідентичність. Буде нагле лобіювання інтересів свого великого бізнесу і контроль над всіма надприбутковими галузями економіки країни.
Однак не думаю, що їм вистарчить сил та енергії для пресингу малого бізнесу. Окрім застосування звичної податкової, митної, пожежної, санітарної та інших видів корупції, які і заЮщенка квітнули буйним цвітом. Принаймні значного монополізму і тотального контролю за економікою, мас-медіа та іншими суспільними інституціями їм досягнути не вдасться, бо буде існувати потужна псевдо-опозиція, організована і очолювана Юлею.
Чому опозиція «псевдо»? Бо справжньої опозиції ми в Україні ще ніколи не мали. Опозицією у нас називають клан, котрий тимчасово відсунений від влади і може дерибанити набагато менше, ніж аналогічний клан, котрий ситуативно на той час владу захопив.
Отже за президента Януковича нас може чекати традиційна гризня фінансово-політичних владних кланів на фоні подальшого розвалу економіки і профанації політичної системи держави. Все це буде легітимізоване подальшою, вже традиційною пасивністю громадян, котрі відсторонено спостерігатимуть за бійкою «сердечних» і «блакитних» у ВР і на «шустерах». І обидва ці клани всіма силами утверджуватимуть людей у переконанні, що від них ніколи нічого не залежало, не залежить і залежати не може. Фактично утвердиться двопартійна, вірніше двокланова модель влади, про яку вони обоє вже давно мріють. Як боротися і чи вдасться таку систему влади змінити я спрогнозувати не можу.
Зараз ми фактично будемо голосувати за більш перспективний кризовий стан. За політичну шокотерапію задля радикального оздоровлення «пост-совкового» суспільства.
То як думаєте - хто із цих двох справиться із цим завданням без загрози розвалу держави?