З часу смертельної ДТП за участі Петра Димінського, в якій загинула 31-річна Наталія Тріла, минув рік. За цей час колеги загиблої припинили своє розслідування, заочно арештований Димінський у вимушеній еміграції продовжує коментувати футбольні події, а його охоронця Андрія Борща почали судити за надання неправдивих свідчень.
ZAXID.NET розповідає, на чому зупинилося розслідування смерті Наталії Тріли.
***
Із матір'ю Наталії Тріли пані Марією ми зустрілися ввечері у Ямельні, коли вона йшла з подругою до могили доньки.
Місцеве кладовище розташоване на пагорбі скраю села. Наталія Тріла похована на околиці кладовища, далі – зарослі травою поля. «Ту траву вже мають скосити. У церкві про то говорили, навколо все сильно заросло. Може, до річниці якраз і скосять», – дорогою до будинку пані Марія спокійно розповідає про Ямельню, місцевих велосипедистів та колег доньки.
На ній чорний траурний одяг і деякий час навіть здається, що вона дуже добре тримається. Коли ми заходимо до будинку, її настрій змінюється.
«Я вам розкажу, що відбувається. Принаймні, щоб ви для себе зрозуміли. Але на диктофон не записуйте», – вона сідає за журнальний столик, повністю заставлений фотоальбомами та підбірками газет з публікаціями про смерть її доньки. Між ними лежить псалтир.
Наступну годину Марія Тріла розказує про захисників Димінського, які зв'язуються з нею кожного разу після того, як вона говорить із журналістами, про погрози та страх за племінника Степана Мацевка, який проводив своє розслідування.
«Від самого початку з їхнього боку все якось не по-людськи відбувається. Може, по-іншому зараз було б, якби хоч людськість була. Як у маршрутці їдеш, то чути серед людей «вибачте», «перепрошую», а тут тобі за дитину навіть не намагався вибачитися».
Марія Тріла раптово перериває розповідь і бере в руки один із фотоальбомів.
Вона показує фото колег доньки, найкращої подруги, хлопця. «Ми підтримуємо зв'язок із ним. Ось це він. – показує на чоловіка, який стоїть на драбині у накидці з-під будівельних матеріалів. – Це вони в «ракетку» бавилися і м'ячик закинули на дах. Маю таку плахту, щоб сіно носити, то вони з нього Бетмена зробили».
Кілька секунд її обличчя зберігає усмішку. Перегляд фотографій відновлює спокій і вона повертається до розповіді.
«Одного разу прийшов від Димінського якийсь генерал, такий старший дядько – вже десь під 60 років. Каже мені, що я повинна шанувати його старість, що він прийшов домовлятися, а не лапшу на вуха вішати. Вони ж самі не вміють говорити, то й підсилають різних. Каже мені: «Повірте, я з Димінським на другий день після аварії на базі «Карпат» був, він дуже переживає, місця собі не знаходить». Дуже на жалість давили. Але все це – брехня».
Вона різко встає і виходить в іншу кімнату. Повертається з мобільним і деякий час безуспішно намагається його розблокувати.
«Це був її телефон. Я тут зберегла фотографію, зараз я вам покажу, що вони зробили із нашим Джазом», – Марія Тріла шукає фотографії улюбленого собаки своєї доньки.
«Ось, дивіться. У нього тут за вухом було розпанахано, це була найбільша рана, біля неї був ще другий і третій поріз. Я навіть спочатку не помітила цього – в собаки шерсть довга, а потім бачу, що кров хлюстає. Вони мені вже на собаці показали, що то буде далі і як то буде далі. Це щоб ви мали уявлення про цих людей».
Собаку вдалося врятувати. Після цього випадку сусіди встановили відеокамеру. До пані Марії приїжджали слідчі з Києва, казали, що можуть дати їй охорону. Вона відмовилася.
Марія Тріла досі щовечора приходить на місце смерті доньки, щоб запалити свічки в лампадках
За день до нападу на собаку Марія Тріла підписала заяву про відмову від матеріальних претензій та скасування довіреностей на представництво її інтересів, позбавивши цим самим колег доньки та свого племінника впливу на слідчих та доступу до матеріалів розслідування. Про цю заяву написали десятки видань, натякаючи, що вона просто взяла гроші за смерть доньки. У коментарі «Високому Замку» Марія Тріла пояснювала, що не брала грошей і що моральні претензії до вбивці її доньки будуть завжди. Після виходу газети їй зателефонували з погрозами і сказали, що вона забагато говорить. Тієї ж ночі порізали собаку.
«Та заява про відмову від матеріальних претензій – це переломний момент, який спустив все на дно. Захисники Димінського тією заявою домоглися абсолютно всього, що їм треба було, а маму Наталі після цього зненавидів соціум. Ми після цього втратили будь-які важелі впливу на слідство», – розповідає найкраща подруга Наталі Ольга Клок.
Вони із Наталею разом у 2007 році починали працювати в одній з найбільших львівських IT-компаній SoftServe. Ольга входить до групи колег загиблої дівчини, які одразу після ДТП ініціювали своє розслідування, створивши на Facebook акаунт «Чесне розслідування вбивства Наталі Тріли». Тепер на цій сторінці майже не з'являється свіжа інформація – з кінця минулого року нічого нового не було.
«Жоден свідок так і не сказав прямо, що бачив Димінського. Вони розказують все з точністю до секунди як то було, але ніхто не пам'ятає, що сивий дядько був за кермом – всім вишибло. Його всі дуже бояться», – каже Ольга Клок.
Вона часто спілкується із Марією Трілою, але досі не розуміє, як з'явилася та заява про відмову від матеріальних претензій. «Я впевнена, що її залякали. У той період з нею постійно хтось був, але її вистежили, коли [її племінник] Степан [Мацевко] був в Києві. Після того вона намагалася написати додаткову заяву, зазначити, що не знімає звинувачень. Десь півтора місяця ходила до слідчих, а вони все казали, що після першої заяви це неважливо і що через свята тим ніхто не буде займатися», – додає дівчина.
Пані Марія неохоче розповідає за той випадок. Це було ввечері, коли вона поверталася із цвинтаря. Її зустріли якісь люди. Імен вона не називає, в деталі вдаватися не хоче. Написала заяву, щоб відчепилися. «Вони знали, що йому через кілька днів оголосять про підозру. Тому таке зі мною і зробили. Тепер тримають мене тим, що маю племінника. Не погрожують, але тихенько їздять за ним».
Ми піднімаємось на другий поверх, де була кімната і кабінет Наталі. Пані Марія каже, що хоче перебрати документи, з якими працювала донька – може, там є щось потрібне її колегам. «У Наталі багато фотографій заходу сонця. Дуже подобалося їй тут. Вона любила засмагати, піти в садок. Сад, город, собака і коти – це все було на ній. Як це буде далі? Тут би жити, а нема кому жити... Я думала, що буду тут біля своєї дитини, а тепер...»
Її розповідь перебивають сльози. Вона каже, що більше не буде ні з ким про все це говорити – просто хотіла ще раз з кимось поділитися. Каже, що відчуває тягар – ніби сама в цьому винна. Що не треба було сюди переїжджати, що ніколи досі не чула про Димінського, що ненавидить і проклинає їх та їхніх дітей.
«Вбивця їхав по дорозі, а вони кажуть – випадок. Він же цілу дорогу так їхав і людей лякав. Куди він так спішив? Дитина їхала додому,.. хотіла готувати... яблука, виноград і персики везла – наступного дня мала йти до церкви святити...»
***
При в'їзді у Ямельню тепер стоїть попередження – аварійно-небезпечна ділянка. На узбіччі біля місця ДТП багато посаджених квітів і сім лампадок, в яких Марія Тріла щовечора запалює свічки.
Колеги Наталії Тріли хочуть звернутися до керівників МВС та ГПУ, які тепер уникають відповідей про хід розслідування, хоча з самого початку активно коментували цю справу.
Справу Андрія Борща у червні передали до Галицького райсуду Львова: за неправдиві свідчення йому загрожує п'ять років ув'язнення. У нього інвалідність, у матеріалах справи є його позитивна характеристика від колективу якоїсь школи.
У кінці травня компанія «Західна нафтова група», якій офіційно належить Mercedes Димінського, намагалася відсудити в Андрія Борща 300 тис. грн матеріальної та 1 млн грн моральної шкоди – так у компанії оцінили втрати від пошкодження авто у смертельній ДТП. Схоже, цей позов подали з тим, аби потім використовувати як аргумент на користь Димінському. Але суд відмовив – немає доказів, що Борщ був за кермом.
Петро Димінський заочно арештований. Його оголосили в розшук, п'ять країн ЄС отримали від українських правоохоронців клопотання про допомогу у розшуку. Місце його перебування невідоме. На сайті ФК «Карпати», що належить Димінському, все частіше з'являються його коментарі на футбольну тематику.