Живе собі у фейсбуці така собі новенька потужна армія «диванних заспокоювачів». Лежать собі на диванах, тепленько їм, зручно, і всіх, хто рухається, та намагається допомагати Україні хоч якось, і хоч чимось - затикають рота, та називають «диванними стратегами». Ця армія, складається в основному з перебіжчиків дивізії «Какая разница», а до цього служили в батальйоні «главное чтоб чілавєк бил хароший». Деякі служать в цих трьох клавіатурних підрозділах одразу. Це люди «ніачьом». Просто приходять і ляпають язиками від нудьги демонструючи власний спокій і типу філософський розум. Всіх небайдужих патріотів вони називають «вишиватниками», всіх просто небайдужих людей – панікерами, «всьопропалами» і «насслівалами».
Ось що я хочу вам сказати – ви мене реально задрали. Якщо вам на все начхати, якщо вас все влаштовує - то й мовчіть собі в тряпочку і грайте далі у плейстейшн, не відволікайтесь. Можливо для вас фейсбук (в якому ви забороняєте висловлювати емоції і координувати дії) це дійсно посиденьки на дивані, та для багатьох небайдужих - це єдина і дуже крута місцина для реалізації своїх можливостей.
І знаєте, мушу визнати, я захоплююся вашим спокоєм. Я б так не зміг. От тільки…, я маю певні сумніви. Чи зможете ви зберігати такий самий спокій, якщо будете не на дивані лежати, а в окопі під Дебальцевим? Чомусь мені здається, що ваша пиха, холоднокровність і самовпевненість зникнуть в мить від одного пострілу. І найбільше вам захочеться, щоб ваші земляки… НЕ БУЛИ БАЙДУЖІ, як зараз ви самі є. І ви дуже захочете, щоб вас врятували. Щоб вони били в усі дзвони, піднімали на вуха все і всіх, лиш би просто не дати загинути так тупо. Без зброї, кинутим на поталу власною країною, за яку ти воюєш... Більшості на передовій, не шкода вмерти за свою країну – їм шкода вмерти в зраді і у вашій байдужості, заспокоювачі. Ясно?
Тому, якщо вам нічого сказати – просто заткніться зараз. Заткніться з своїми порадами про перерахованих 100 грн, а як не відпустило – 1000 грн. Так, можна піти на фронт. Всім? І просто вмерти? Ви зрозумійте, якщо в штабі сидить зрадливий генерал, який здає сєпарам координати, де сидять наші – то він тільки радий буде що там сидітиме не тисяча а мільйон! Треба не мільйон людей на фронт а просто забрати трудову книгу в кількох зрадників. І мільйон залишиться живим.
Так, не час для Майдану -3. Та ми не повинні мовчати і ковтати будь яку фігню! Порох має знати - за дурниці ми виноситемо мізки по повній. Ми ніколи не повинні бути байдужими. Майдан 1 і 2 робили не «диванні заспокоювачі». Вони якраз гундосили про те, що нєфіг рипатись, що машину не зламати, або просто сиділи мовчки і носа не показували. Вони не стояли на майданах, вони не були волонтерами і вони ніколи не воюватимуть. Бо вони спокійні не тому, що мають супер витримку, а тому, що БАЙДУЖІ. А світ зрушують НЕбайдужі. Тим, яким не пофіг, тим яким не йметься, ті, хто видряпає очі за зраду. Тому ми маємо давити і контролювати. Кожну дію, кожного чиновника і навіть кожного волонтера! Моніторити все і всіх. Не давати, бляха, спуску нікому! І міняти сміливо, як тільки відбувається якась фігня. І не треба нікого боятись образити своєю недовірою чи контролем. Той хто справді любить Україну, в цей важкий час не про ваші образи думає і не про зарплатню, і не про своє сиве волосся, а про долю України, яка вирішується тут і зараз.
Тому, диванні заспокоювачі – ЙДІТЬ НА Х..Й! Або просто мовчіть, що вам дуже пасує.
І ще. Коней на переправі не змінюють кажете? Ще й як змінюють! Подивіться хоча би, як і коли до влади прийшов Черчіль. І яка імпотенція була до нього. А небайдужі – ми з вами повинні зробити так, щоб Порошенко вигнав зрадників з штабу! Ми маємо його висмикнути зі світу ілюзій, який йому створили заспокоювачі і зрадники. Щоб фронотовики знали – у них є тил. Щоб вони повідомляли у власний штаб свої координати, не боючись, що їх за 15 хвилин накриють сєпарські Гради… Відкриваю банне сафарі – давно пора. Стомився. Або відписуйтесь самі, або вибачайте, якщо що.