Щоправда не усіх, а лише шістьох, більшість з яких зараз мешкає у Львові. Cесія ЛОР, що відбудеться 25 жовтня – остання можливість внести правки в бюджет і забезпечити цих дітей власними квартирами. Та чи вистачить політичної волі і розуму колегам-депутатам прийняти правильне рішення?
На Львівщині діє програма закупівлі житла дітям-сиротам за спільним фінансуванням обласного і місцевого бюджетів. Варто відзначити, що рівень виконання програми один з найкращих в області. Ще на початку року депутати вирішили, що першочергово житлом слід забезпечити сиріт, яким виповнилося 23 роки. Для них – це остання можливість стати учасниками програми, отримати житло і гарний старт для дорослого життя.
Минулого тижня ми з колегами по комісії заслухали звіт керівника профільного управління ЛОДА. Житлом забезпечені усі учасники програми, за одним маленьким «але». Десь побіжно у звіті згадали, що на шістьох заявників не передбачили кошти. Випадково чи ні, але більшість із них мають львівську прописку.
Чому я акцентую на львівській прописці? Все просто – обласна рада і міська рада Львова не завжди можуть знайти порозуміння. Зазвичай усі аргументи ЛОР зводяться до «Львів і так багатий, вони і без наших коштів дадуть собі раду». Так, коштів у бюджеті ніколи не буде достатньо на всі потреби. Але!!! Діти подалися на участь у програмі і мають усі підстави для отримання квартири. У Львівській міській раді виділили кошти для співфінансування купівлі цих квартир. Для нормального життя цим дітям не вистачає лише рішення обласної ради.
Ми маємо 52 мільйони перевиконання бюджету. Додаткових 25 млн грн виділяють на ремонт доріг, але якось склалося, що в обласній раді немає трішки більше мільйона гривень на потреби сиріт! Виходить, що асфальт дорожчий за життя дітей? Це сором! Сподіваюся, що завтра здоровий глузд проб’ється до більшості депутатів і діти отримають свої квартири.