Діти війни

Вражаюча виставка дитячих малюнків

15:24, 8 листопада 2015

Цього літа у горах на Старосамбірщині волонтери створили незвичайний табір для незвичайних дітей. Цей проект називався «РаДіти». Створювався він волонтерами, психологами, митцями та арт-терапевтами для дітей бійців АТО.

Цим дітям дійсно складно пережити те, з чим вони зіштовхнулися. Справа у тому, що до війни виявилася неготовою вся країна, але всі підтримують один одного, а ці діти залишилися з війною сам на сам, бо вони бояться про це говорити, бо їхні батьки на Сході боронять наше майбутнє і не можуть приділяти увагу власним дітям, бо держава не сприяє програмам їхньої реабілітації і ще з багатьох причин, але вони самі зі своїми внутрішніми трагедіями.

Одним з ключових моментів роботи з дітьми у цьому таборі була арт-терапія, результати якої виявилися настільки цікавими, що їх привезли до Львова на виставку. До 11 листопада цю виставку у Музеї Ідей (вул. Валова, 6) зможе відвідати кожен охочий і побачити та відчути ту надзвичайну атмосферу та енергетику, яку діти змогли передати у своїх малюнках та відтворити в інсталяціях.

До того ж виставка теж не зовсім звичайна і організатори поділилися історією її створення. Діти працювали над створенням цих досить не звичних малюнків в два етапи: перший на початку табору і другий – наприкінці.

«Спочатку ми розбили діток на пари, видали їм величезні аркуші паперу заввишки в два метри, і запропонували обвести контури власного тіла. Тобто одна дитина лягала на аркуш як хотіла, а друга олівцем обводила контури тіла, а потім вони мінялися місцями. І вже на цьому етапі було цікаво спостерігати, як ці діти починали довіряти один одному, хоча вони були ледве знайомі», – пояснює один із організаторів проект «РаДіти» Микола Винницький.

Микола Винницький

Потім дітям пропонували розмалювати власний відбиток так, щоб на малюнку відображалися всі дитячі переживання. Арт-терапевт Юлія розповідає, що спочатку діти трохи боялися то робити, не всі хотіли малювати, хтось відмовлявся, хтось соромився, але волонтери пояснили дітям, що вони це роблять в першу чергу для себе, щоб показати, що вони насправді відчувають і потрохи всі долучалися і малювали. В результаті всі діти по-різному відобразили на папері власні відчуття емоції та настрої.

Сама програма табору була розрахована на те, щоб дати можливість дітям українських героїв зрозуміти і усвідомити, що насправді з ними відбувається, позбавити їх від власних страхів та дати їм можливість відчути себе не одинокими. Волонтери, психологи, митці та організатори табору протягом двох тижнів допомагали дітям відтворити той загальний принцип братерства, який присутній у їхніх батьків на фронті.

Такого внутрішнього усвідомлення, прийняття себе та загальної інтеграції, за словами організаторів, досягали різними шляхами: діти грали на дримбі, слухали інші гуцульські музичні інструменти, створювали власні театральні постановки, ходили в походи, збирали трави, проходили різні майстер-класи та тренінги.

І вже перед завершенням їхнього відпочинку арт-терапевт повернулася до тих малюнків, які діти створили на початку. У величезній стодолі розвісили їхні малюнки, видали дітям фарби і попросили їх намалювати на власних відображеннях ті зміни, які відбувалися з ними протягом двох попередніх тижнів. Цього разу всі діти вже малювали з захопленням та цікавістю.

«Я наголошую на тому, що ми не інтерпретували дитячі роботи з точки зору психотерапії і не намагалися «залізти їм у голови», бо в нас була інша мета. І цієї мети ми досягли – діти різного віку (від 6 до 14 років), які до того не були знайомі, яких об’єднувала лише війна, всі вони змогли за цей час зрозуміти себе і один одного, пережити власні страхи і позбутися їх, вони відчули себе великою дружньою родиною і зрозуміли, що не самі», – розповідає Юлія Вінницька.

І саме ці вражаючі результати дитячої творчості разом зі шматочком карпатського літа, збираними травами та розфарбованими камінчиками з гірської річки привезли на виставку, щоб кожен бажаючий зміг доторкнутися до цього, побачити це, зрозуміти, що ці діти пережили і долучитися до проекту, бо наступного року проект планують продовжувати.