- Ваша Україна як капризне дитя. Коли Захід підштовхує Росію та Україну до бодай якогось перемир’я, ви кричите, що ми вас зрадили, але коли завдяки Заходу російська економіка задихається, а ціни на нафту летять вниз, ви сприймаєте це як треба, і ніхто не кричить, що Захід вас не зраджує, - не стримує емоцій знайомий дипломат з впливової європейської країни за кухлем пива, - Так поводяться малі діти, які хочуть щоб все було тільки по-їхньому, і всі дорослі їм щось винні.
- Але ж, - кажу я, - якщо Україна і схожа на дитину, то ця дитина – безпритульна, кинута всіма напризволяще, вимушена відчайдушно боротися з вуличною жорстокістю за виживання. Тому і характер у неї такий - впертий і перезбуджений.
На тому розходимось. Згоджуємось, що Україна – на етапі дорослішання. Але з таким жорстким дитинством з неї виросте рішучий і неподатливий суб’єкт світової політики.
Обов’язково все це ще побачимо.