"Мама, почему нас заставляют учить этот язык, они же на нас напали?" - запитав Одеський школяр свою Одеську маму, запитав російською мовою про російську мову.
Пушкін, Толстой, Достоєвський, Гоголь... раптом їм усім запекло у Раю, мова яку вони своїм небесним талантом втягували у вічність як мову волі та гуманізму знову, через чергового психа-тирана, стала мовою ненависті, брехні та вбивства. Більше друкуйте книг Толстого і менше стріляйте з "Градів", придурки.
Одеська мама хотіла пояснити, що російська мова не винна, що нею говорить не тільки Путін і терористи, але й багато хороших людей і наших солдат, але замість цього чомусь заплакала. "На следующий год напишем заявляние и перейдём в украинский класс, если хочешь" - сказала Одеська мама обіймаючи сина. "Ура! Спасибо Мама, Дякую! Я всех пацанов подговорю, мы все перейдём в украинский класс, кроме Коли, у него бабка-сепаратистка, она ему не разрешает на украинском разговаривать" - протараторив Одеський школяр своїй Одеській Мамі.
Українська мова може бути рідною навіть якщо ти поки говориш російською, в Одесі знають. Російська мова може служити добру, навіть якщо її сьогодні змушують лунати з Чуркіних вуст.
Українці повинні знати російську мову хочаб для того, що б допомогти росіянам в Росії побудувати демократію після повалення тирана. Зрештою це в наших інтересах.
"Слава Україні!" - вигукнув Одеський школяр і побіг з іграшковим автоматом в Одеський дворик ганяти сепаратистів. Сепаратистами призначили дворових котів, бо всі у дворі хотіли їх ганяти.