Видання «Окупанти без маски» становить великий інтерес для істориків, що вивчають національно-визвольних рух першої половини ХХ століття. Про це під час презентації видання 18 лютого заявив старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, кандидат історичних наук Юрій Зайцев.
У книзі, укладеній інформаційно-аналітичною групою Народного руху України, опублікована « Записка об использовании специальных агентурно-боевых групп по ликвидации подполья ОУН и его вооруженных банд в Западніх областях Украинской ССР».
Ю.Зайцев заявив, що публікація надзвичайно вагома, бо науковцям доводиться здобувати таку інформацію по краплинах, бо її знищували, щоб народ ніколи не довідався про це. Він зацитував з «Окупантів без маски» мовою оригіналу: «Специальные агентурно-боевые группы успешно действуют тогда, когда они подбираются из местных жителей или бывших участников подполья ОУН, отлично знающих местные особенности и обычаи, условия жизни, язык, правила общения и поведения среди оуновского подполья и его вооруженных банд, знающих практику и методы работы СБ, а также не расшифрованных своими связями как с органами МГБ, так и советскими органами вообще».
Історик вважає, що ідея запровадження таких методів боротьби з оунівським підпіллям належить міністра внутрішніх справ, наркому Рясному. «20 вересня 1944 року він написав доповідну записку секретарю ЦК КПУ Коротченку, і запропонував сформувати нові загони на базі повстанської дивізії Ковпака, якою командував генерал-майор Вершигора. Це було сприйнято. Весь особовий склад дивізії був влитий в загони НКВД, і в такі спеціальні групи.
Зрозуміло, що туди долучалися люди, які схибили, яких піймало НКВД. У зв’язку з тим, що ці люди блискуче знали і умови перебування, і мову, і стосунки, перебували в тих же криївках, в яких були раніше, до зради, од того, як здалися, надзвичайно ускладнювалася боротьба із ними». Ю.Зайцев додав: «Ця позиція дістала схвалення Хрущова. Він 15 травня 1945 року як перший секретар ЦК Компартії України заявив, що вважає правильним створення спецгруп з колишніх бандитів».
Старший науковий співробітник Інституті українознавства ім. І.Крип'якевича зазначив: «Презентована книга розповідає, перш за все, про ті спецгрупи, які займалися ліквідацією активістів повстанського руху, і керівництва повстанських рухом, і майже не дає відомостей про те, що ці групи витворяли з місцевим населенням. Маю на увазі звичайні бандитські формування, які видаючи себе за членів Української повстанської армії, грабували, вбивали, палили оселі, кидали людей в криниці, розбивали дітям голови об одвірки. Все це потім приписувалося УПА». Ю.Зайцев додав: «Маю відомості про групу з 35 осіб, керівник – Орел, це був Борис Коряков. Така група була створена начальником відділу боротьби з бандитизмом у Рівненській області, майором Гавриловим. Діяла з травня 1944 до квітня 1945 року. За цей час, за звітом НКВД, вона знищила 526 повстанців, і затримала 140 осіб».
Історик повідомив про масштаби роботи спецгруп: «На 20 червня 1945 року у Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Станіславській, Тернопільській і Чернівецькій областях діяло 157 спецгруп, в яких налічувалося 1808 осіб. Це – величезна сила. Їх злодійства приписувалися УПА».
На думку Ю.Зайцева, історики мають значно глибше дослідити це питання, і доносити його до громадськості, бо «люди, зокрема на Сході країни майже не знають про це».