Журналісти «Українського Свідка» поспілкувались із бійцями «Русского Добровольческого Корпуса», які билися з росіянами на вовчанському агрегатному заводі та вигнали їх звідти у вересні 2024 року.
У новому відео проєкту «Український Свідок» – бійці «Русского Добровольческого Корпуса» із позивними «Перс» та «Хант». Раніше «Перс» воював у складі російського «Шторм Z», а згодом перейшов на бік України. «Хант», для того, щоб воювати за Україну, пройшов пішки із Бєлгорода у Харків, здолавши паркан на кордоні між державами. Вже на території України здався поліції, показавши російський паспорт.
«Я думав, що мене застрелять, – розповідає боєць. – Я сказав: краще дайте мені вибухівку, я сяду в автобус та влечу на ньому у який-небудь російський блокпост. Мені сказали – зможеш? Я сказав – зможу».
«Хант» пережив вісімнадцять штурмів. На питання журналістів, як йому це вдалося, відповідає так: «Є певні правила як пережити штурм», – каже «Хант”». – Приміром, не можна ставати у повний зріст, сидіти на місці у окопі. Після захоплення окопу не можна нічого не робити. Бо якщо проти тебе досвідчені бійці, то вони підуть у контратаку. Тебе будуть крити артилерією».
Також хлопці розповіли про те, як брали росіян у оточення на вовчанському агрегатному заводі. «Ми знали, що їх там близько 40-50 бійців, – каже «Хант». – Це не тільки БГ (у бойовій готовності), а й поранені. Але готувались так, ніби їх там більше».
«Це одна із найскладніших операцій, у яких ми брали участь, – розповідає «Перс». – Вовчанський завод був для росіян домом. Вони знали там кожну шпаринку, ми – ні». А «Хант» відповів, для чого противнику Вовчанськ: «Взявши місто, вони зможуть гатити по Харкову не тільки ракетами, а й зі ствольної артилерії. Життя у місті не буде».
«Життя у росії – це психологічна травма, – каже «Перс». – А втеча до України – це одужання. Росіяни парадоксальний народ: вийти на площі проти чинної влади вони бояться, а сідати у “мотолигу” (МТЛБ, радянська бойова машина) та розлітатись на шматки, не доїхавши до позицій – ні. А воювати вони йдуть за гроші. Це підтверджують їхні солдати, яких на заводі ми брали у полон».
Раніше «Український Свідок» вже брав інтерв’ю у бійців підрозділу – говорили про запорізький контрнаступ, рейди у Бєлгородську область та на Брянщину.