Навряд чи люди часто замислюються про собачі брови, але без уміння піднімати брови і робити сумне або фірмове «щеняче обличчя», ці домашні тварини не були б такими успішними в людському світі. Розповідаємо, як собаки навчились піднімати брови і для чого їм ця еволюція в анатомії.
Собаки і люди живуть разом вже понад 30 тис. років. Деякі дослідники вважають, що на початках одомашнення було вигідним для диких вовків, що є пращурами наших сьогоднішніх компаньйонів. Перш за все, люди могли поділитися їжею.
Чи відмовите ви своєму улюбленцю, коли він піднімає брови і дивиться сумними очима на те, як ви їсте піцу без нього? Малоймовірно. Отже, собаки навчилися емпатії та адаптували свою міміку під людську для того, щоб налагодити кращі зв’язки з людиною і мати більш вигідну позицію.
Пращури собак – вовки – не мають розвинених м’язів навколо очей, що можуть піднімати їхні брови, і допомагають виражати таким чином різні емоції на мордочці. У дикій природі їм не потрібно підлаштовуватися.
Раніше люди розводили собак для виконання певних функцій – полювати, тягнути сани, випасати худобу тощо. Сьогодні, коли собаки у першу чергу наші компаньйони, еволюція їхньої анатомії, що призвела до вміння піднімати брови, є, можливо, ще важливішою запорукою успіху в новій ніші. Коли собака виражає різні емоції самим лише «помахом брови», ми зачаровуємось ним – він схожий на дитину, нам природно хочеться заопікуватися ним.
Мета собаки – якнайкраща комунікація з людиною, адже він залежний від опікуна. Саме тому собаки навчилися емоціям, вираження яких серед людей часто говорить значно більше, ніж слова.
Лише кілька м’язів на обличчі – і собаки обігнали усіх інших домашніх тварин. Хоча українці, згідно з опитуваннями, проведеними до повномасштабного вторгнення Росії, надають перевагу котам, у більшості країн світу люди охочіше беруть в родину собак, а не котів. У США, наприклад, співвідношення становить приблизно 40% і 25% відповідно.
Спробуйте подивитися в сумні щенячі очі і не дати улюбленцю смаколик.
За матеріалами Pawsafe