Професійне. Але не тільки для видавців та авторів.
Протягом останнього часу відбулося три події, які вплинули на книжковий ринок взагалі і конкретно на діяльність видавництва Фоліо, яке я очолюю 32 роки.
Йдеться про непідписання Президентом закону про заборону книжок походженням з РФ та інші заходи підтримки книжкового ринку; суттєву зміну валютного курсу і взагалі валютної поведінки держави; і влучання російських ракет в одну з книжкових друкарень Харкова.
Після ухваленні 306-ма голосами депутатів книжкового закону галузь могла б спати спокійно. Передбачалося, що держава встановить кілька нових правил:
- ввезення книжок з РФ та Білорусі (в тому числі, через треті країни) заборонялося б, окрім 10 штук для власного споживання;
- друк авторів з РФ та РБ (які мають або мали паспорти цих країн) в Україні був би заборонений, незалежно від мови. Друк книжок громадян СРСР та Російської імперії (наприклад, Олексій та Лев Толстой) – дозволено, незалежно від мови;
- друк перекладів з інших мов мали дозволити лише українською, мовами ЄС, мовами корінних народів. Тобто, заборонити – російською;
- продаж того, що завезено з РФ раніше, заборонити;
- ввезення надрукованого Росією з третіх країн – через дозвіл Держтелерадіо;
- виняток – друк текстів, створених громадянами РФ, міг бути дозволений держустановам за умови, що книги не потраплять на вільний ринок.
Закон не підписано протягом 14 діб, а отже, Президент втратив право вето. Оскільки його не підписано і досі, схильний думати, що закон так і залишиться непідписаним. Розраховувати, що його підпише спікер і опублікує, також немає підстав. Як результат, всі перераховані вище пункти – не діють.
Я вже бачив книжки, ввезені через Сербію; знаю про налагоджений логістичний маршрут через Туреччину; потримав у руках «ліві» книжки, що приїхали з Молдови. Я особисто придбав книжку (не буду називати, щоб не рекламувати злочинців), яка написана у 2021 році в Америці, перекладену російською мовою і видану в квітні в Москві, а далі переверстану та надрукована українськими піратами російською офсетним способом у м'якій обкладинці дуже дрібним шрифтом з вихідними даними 2016 року (щоб не було претензій щодо відсутності дозволу Держтелерадіо) Таллінн (щоб не було заборони російського). Зауважу, що український законний видавець продає свій свіжий наклад українською втричі (!) дорожче.
Це лише одна з перших ластівок, адже заборона в законі не спрацювала. Видавці мусять бути готові до повернення в піратські інтернет-книгарні та на ринки дешевого контрафакту якраз в той момент, коли вони заледве виживають, знекровлені зростанням цін, про яке далі.
Ціноутворення. У нашій галузі трапляється дуже різноманітна продукція.. Майже немає повністю однакових книжок по собівартості. Якщо орієнтуватися на середню «температуру по палаті», то можна розкласти собівартість масової сучасної перекладної книжки на три рівні частини приблизно так:
- права, переклад, підготовка, утримання видавництва;
- папір, картон, інші поліграфічна сировина;
- друк, матеріали для друку (форми, фарба, клей та ін), транспорт.
Як базу для порівняння можемо взяти період з липня цього року до липня минулого, який був останнім місяцем стабільності по цінах на папір в світі. Саме тоді склалися одночасно фактори, які призвели до жорсткого дефіциту та цінової турбулентності. Таким чином:
- зростання приблизно разом з курсом долара до гривні, не набагато менше, ніж курс, 30%;
- зростання 190-200%, майже втричі. Один і той же папір офсетний за цей час здорожчав з 28 до 82 тис грн/т;
- зростання поліграфічних матеріалів, дефіцит всього, що їде з Китаю, суттєве зростання енергоносіїв для роботи друкарень, 80% в середньому.
Таким чином, (30+190+80)/3=100%. За рік книжка повинна подорожчати вдвічі. Але, враховуючи права, куплені за старим курсом, залишки матеріалів за старими цінами, економію видавців на всьому, в тому числі, на заробітній платі для співробітників, справжнє зростання буде відставати в середньому на 4-5 місяців (редакційно-друкарський цикл роботи над книжкою).
Як багато хто вже знає, вороги влучили двома ракетами в книжкову друкарню в Харкові. Ті українські покидьки, які коригували вогонь ворога, знали, що вони б'ють по книжках. Ті російські покидьки, що визначали цілі для ракет, точно знали, що вони б'ють саме в друкарню, поруч немає інших будівель. Серед видавництв, які друкували книжки в цій друкарні, є і Фоліо. Я пишу про це зараз, не благаючи про допомогу: витримали в лютому, витримаємо і в серпні. Однак мушу сказати, що втрачено приблизно двомісячний обсяг друку однієї друкарні. Далі вона не зможе щомісячно видавати на ринок якусь кількість українських книжок, ринок втратить в рік кілька мільйонів примірників української книжки. Ворог отримав перевагу на інформаційному фронті.
Я свідомо складаю цей пазл. Держава продемонструвала власну позицію – книжки з Росії, яких було дуже багато завезено на нашу територію, продовжують продаватися в книгарнях України, в Інтернеті. Піратські копії будуть поступово заміщувати оригінальні. В часи війни правоохоронці навряд чи займатимуться закриттям нелегальних інтернет-книгарень та друкарень, а також зупиняти незаконну підприємницьку діяльність з книжками. Якщо на це не було часу і до війни, то зараз – марно й сподіватися. Російські наративи продовжать вбивати українців через токсичні книжки, одночасно з тим, як російські наративи прилітають до нас разом з ракетами з «русского мира».