155 років тому, у листопаді 1861 року до Львова із Перемишля прибув перший пасажирський потяг. Ця подія започаткувала не лише історію залізниць в Україні, але й історію міського громадського транспорту Львова.
«Коли Галичина потрапила під владу Австрії, було запроваджене регулярне сполучення із Віднем поштовими диліжансами», – розповідає ветеран-залізничник Володимир Колотовкін. Він зазначає, що звичайний диліжанс їхав до Львова близько 10 днів, а поспішний – близько тижня.
Після того, як у Великобританії з’явилася перша залізниця на паровій тязі, каже Володимир Колотовкін, питання будівництва залізниць на Галичині стало активно обговорюватися. Уже у 1842 році комісія, на чолі якої стояв князь Леон Сапєга, розробила проект будівництва залізниць на Галичині. Нажаль, між самим проектом і його реалізацією минуло майже 20 років.
Пан Володимир розповідає, що коли почалося спорудження залізниці «Перемишль – Львів» в магістраті довгий час йшли дебати про те, де саме має розташовуватися залізничний вокзал.
«Спочатку планували розмістити залізничний вокзал якомога ближче до центру, – розповідає пан Колотовкін. – У цьому випадку залізничний вокзал мав розташуватися на місці сучасних корпусів «Львівської політехніки» неподалік церкви Св. Юра, але ці землі належали церкві і вона не мала бажання їх продавати. Далі було запропоновано спорудити вокзал біля сучасної вулиці Степана Бандери, але він теж не знайшов підтримки. Висувалися також ідеї перебудувати у залізничний вокзал Будинок інвалідів (нині головний корпус Університету безпеки життєдіяльності) і спорудити новий вокзал в районі вулиці Марка Вовчка, але і ці варіант були відкинуті – рельєф в цих місцях не був оптимальним для прокладання колії.
Пасажирський потяг біля перону львівського вокзалу
Врешті-решт залізничний вокзал збудували на тому місці, де він розташований і сьогодні – це місце було оптимальним з точки зору прокладання колій в східному напрямку. Але виникла проблема – залізничний вокзал виявився віддаленим від центру міста на 2,5 кілометри».
Як зазначає інженер з впровадження нової техніки і технології ЛКП «Львівелектротранс» Дмитро Янківський, першим видом міського громадського транспорту Львова став кінний омнібус. «Збереглися дані, що омнібуси почали курсувати у Львові ще у 1835 році. Точно відомо, що із листопада 1861 року лінія кінного омнібусу сполучала залізничний вокзал із центром Львова. Омнібуси курсували приблизно за сучасною трасою трамвая № 10 до площі Митної. Своє існування омнібус у Львові припинив 1896 року, бо не витримав конкуренції із електричним трамваєм», – розповідає Дмитро Янківський.
У 1878 році у Львові, в районі сучасної площі Петрушевича, проводилася велика сільськогосподарська виставка, яка показала, що місту потрібний масовий громадський транспорт, який сполучав би вокзал із центром. Саме тому в 1879 році на умовах концесії Трієстинське трамвайне товариство почало будувати колії кінного трамвая по вулицям Чернівецькій, Городоцькій, проспекту Свободи та площам Галицькій та Соборній до площі Митної. Рух кінного трамвая відкрився 1 травня 1880 року, а уже в листопаді 1881 року відкрився рух на іще одній гілці кінного трамвая на Підзамчі. Ця лінія, до речі, проходила обабіч залізничної станції Підзамче.
«Лінія електричного трамвая теж починалася біля вокзалу, – продовжує розповідь Володимир Колотовкін, – Власне одною із задач першого електричного трамвая у Львові було перевезення великої кількості людей із залізничного вокзалу до площі Виставки у верхній частині Стрийського парку. Галицька крайова виставка 1894 року була однією із найбільш знакових подій в історії Львова. Вона мала показати економічний розквіт Галичини під владою Австро-Угорщини. Львівський магістрат хотів показати, що столиця Галичини застосовує всі новинки технічного прогресу, тому і почав спорудження лінії електричного трамвая, а не підвів до виставкової площі лінію «кінки». Цікаво, що одним із перших пасажирів львівського трамвая став сам цісар Австро-Угорщини Франц-Йосиф».
Як розповідає Дмитро Янківський, історія львівського тролейбуса теж пов’язана із залізницею та залізничним вокзалом. Цікаво, що вперше збудувати тролейбусну лінію у Львові директор Львівського трамвая Йозеф Томицький запропонував іще у 1909 році. Тролейбуси мали курсувати на Високий Замок та вбік Стрийської Рогачки (район Податкової). Вдруге пропозиція будівництв тролейбусних ліній подавалася у 1930-ті роки, тоді кінцевою тролейбусних маршрутів мав стати саме залізничний вокзал. Але тролейбусне сполучення у Львові стало реальністю лише у 1952 році. 27 листопада того року тролейбуси марки МТБ-82Д рушили за маршрутом №1 від площі Міцкевича до Залізничного вокзалу. Щоправда через 20 років, на початку 1970-х років тролейбусне сполучення із залізничним вокзалом було припинене, але тролейбусні дроти на вулиці Чернівецькій висіли ще до початку 1990-х років.
І Дмитро, і пан Володимир уважають рішення про припинення тролейбусного сполучення із залізничним вокзалом помилковим.
Тролейбус МТВ-82Д біля залізничного вокзалу
«Бажано, щоб до залізничного вокзалу курсували як трамваї, так і тролейбуси. Історично склалося так, що трамвай у Львові обслуговує переважно стару частину міста, а тролейбус – житлові райони новобудов. Зараз із житлових масивів на півдні Львова, а також із Сихова люди добираються до вокзалу в основному автобусами. Але якщо прокласти невеликі тролейбусні лінії по вулиці Кульпарківській та Чернівецькій, вокзал із цими районами можна буде сполучити тролейбусом», – говорить Дмитро Янківський.
«Я багато років працював машиністом і бував у різних містах, – розповідає Володимир Колотовкін. – Переважно зроблено так, що якщо у місті є трамвай і тролейбус, то обидва ці види транспорту курсують до вокзалу. Адже вокзал – це «ворота» міста. І людям треба дати змогу користуватися екологічним транспортом».
Фото із колекції Володимира Колотовкіна