Минає рік від часу, коли до Львова приїхали перші тимчасово переміщені кримчани. За цей рік офіційно зареєстровані на теренах Львова та Львівщини понад 3 тисяч осіб, з них більша половина кримські татари. Саме вони та проукраїнські активісти першими покидали півострів, боячись утисків та переслідувань.
Руслан Мінаков перевіз до Львова дружину та двоє дітей. Покидав Крим, бо боявся, що Україна почне відвойовувати півострів і почнуться бойові дії. Втім, очікуваного протистояння не відбулося, тож чоловік осів на заході країни. У рідному Сімферополі він закінчив юридичний факультет, а вже у Львові перевчився на «айтішника».
«Вже у Криму я почав думати, чим то таким зайнятися, що буде незалежним від держави, місця дислокації чи курсу долара. І тому у Львові я півшов на навчання і став «тестером». І я справді вдячний своєму керівництву, що вони дали змогу навчитися і дали шанс себе спробувати у цій галузі», - наголосив Мінаков.
Руслан за національністю кримський татарин. Вдома залишилися всі його родичі. Здебільшого це старше покоління – батьки та діди. Чоловік розповідає, що перед тим, як покинути Крим, він спілкувався зі своєю бабусею, якій 89 років, і саме вона надихнула його на цей вчинок.
«Вона мені сказала, що берегтиме дім у Криму. Ця жінка справді заслуговує подиву. Вона отримала нагороду за оборону Севастополя. Вона мені сказала: «Я пережила Сталіна, Гітлера і Путіна теж переживу». А нам, молодшому поколінню, потрібно втікати, щоб зберегти свою культуру, щоб врятувати майбутнє. І взагалі, моя мама каже, що у татар є ген повернення. Ми завжди повертаємося до рідної землі», - зауважив Руслан.
А ось сім'я Анісімових, яка мешкає у Дублянах, приїхала із Ялти. Ольга - українка, її чоловік - етнічний росіянин. На Львівщину вони переїхали із чотирма дітьми. Вдома залишили двоповерховий будинок та власний бізнес. Приїхали до Львова півроку тому, кажуть, що причиною стала огида до всього проросійського, довкола їх оточували лише ті люди, які чекали приходу Росії, а у них були інші погляди.
«Нас змінив Майдан. Ми туди потрапили лише за день до побиття студентів. Ми там фотографувалися, спілкувалися із людьми, ми бачили, що це діти, що у них нормальні погляди та ідеї. Тому ми за український Крим», - згадує подружжя Анісімових.
Зараз сім'я мешкає в орендованому помешканні неподалік Львова. Коли закінчилися гроші, почали шукати шляхи заробітку і вирішили зробити у себе вдома сироварню. Зараз за день виготовляють по кілька кілограмів домашньої моцарелли, а також адегейський і осетинські сири.
«Треба було дуже швидко діяти, адже гроші ось-ось закінчаться і я вирішила робити те, що я люблю – готувати. Придумала варити сири», - зауважила Ольга.
А ось подружжя Носач свій бізнес перевезло із Севастополя. Вони перукарі. На Сихові майстри відкрили салон краси і ось вже два місяці роблять львів'ян гарнішими. У їхньому салоні працюють такі ж як і вони – переселенці та львів'яни. Євгенія і Руслан зізнаються: за Кримом не сумують, не сумують і за людьми, а ось сонця і моря їм бракує.
«Але це нічого страшного... Там росіяни казали, що ми викопали собі Чорне море, так? То ми тут теж викопаємо його собі. Думаю, львів’яни проти не будуть. А замість сонця, у салоні скоро поставимо солярій і грітимемося там», - жартує Руслан Носач.
Усі кримчани підтримують зв'язки із родичами, які залишилися на півострові і розповідають, що зараз там ситуація не найкраща.
«Родичі, знайомі і навіть сусіди скаржаться, що продукти дорогі, і окрім того - жахливі. Молочні продукти взагалі продають зіпсованими», - розповіла Євгенія.
Однак втікати із Криму люди не перестають. У «Кримській хвилі» зізнаються, що очікують чергову хвилю переселенців.
Пов'язано це із переслідуваннями кримських татар та утисками проукраїнських кримчан. Окрім того волонтери зізнаються, що все частіше на Львівщину приїжджають ті кримчани, які «розчарувалися» у новому Криму.