Складно знайти львів’янина, задоволеного новою транспортною схемою. І справді, залишається незрозумілим графік курсування маршруток, замало автобусів, пересадки замість прямих рейсів тощо. Та й будь-які зміни уже звично викликають стрес серед обивателів.
Позиція активних громадян є різною, але вкрай мало тих, хто прагне допомогти одне одному – роздати листівки чи роз’яснити нововведення сусідові. Звісно, легше шукати винних. У соцмережах і на всіх видних місцях у місті розповсюдили листівки із закликом до мітингу 17 січня і портретом мера міста.
Реагувати на недосконалу систему транспорту звісно потрібно. Недосконалість кричуща, але одразу, як за помахом чарівної палички, ідеальне не отримаєш. Тож з’ясуймо, де мухи, а де котлети.
Найдивніше чути від майбутніх пікетувальників нарікання на те, що через центр маршрутки не їздять. Якщо звернутися до прикладу Європи (а для Львова розробляли схему руху французи), то історичний центр у всіх містах є пішохідним. Курсують хіба що трамваї.
В інший спосіб розблокувати двогодинні корки кожного ранку і вечора неможливо, але про ці корки усі чомусь забули. Майбутні пікетувальники вимагають не змін, не поліпшення, а ліквідації нової транспортної системи. Звучить, звісно, грізно, але абсурдно, бо ліквідовувати можна стихійне лихо, а не транспортну систему, яка повинна існувати, якщо існує транспорт. Як на мене, саме нагнітання психозу і створює видимість стихійного лиха.
Кілька цікавих нюансів
Як заклики молодіжних угрупувань-організаторів мітингу про потребу відновити стару транспортну схему, а отже, повернути маршрутки в центр корелюється з їхньою пропагандою здорового способу життя серед молоді? Центр без маршруток – рай для пішоходів, велосипедистів і моторолерів (тим паче, що снігу аж до 13 січня не було зовсім). Ще якось розумію пенсіонерів, котрим важко, але за кордоном і ті масово їздять на велосипедах. Це і корисно, і безкоштовно. І не потрібно вишкірюватись на далекі Голяндії-Німеччини. До прикладу, мешканці Мукачева спокійно користуються цим видом транспорту, відтак центр – пішохідний.
Інше питання, що в центрі досі їздять машини «найбідніших», та «чомусь» саме ці машини прибрати звідти ніхто не поспішає.
Тепер щодо додатково витраченого часу. У самісінькому центрі працює не так вже й багато людей. Це ті, хто зайнятий у сфері обслуговування кафе, ресторанів, крамниць, чиновники мерії тощо. Решта ж їде у центр, щоб або посидіти у кнайпах або з іншою не зовсім робочою метою. В обох випадках пройтися корисно.
Пересадки і транспорт у Європі
Чомусь туристам у тій же Європі абсолютно не створює труднощів трансферний маршрут (з пересадками). При чому не рідко між кількома видами транспорту. Щоправда, там на кожному кроці є інформаційні стенди, інформаційні центри на вузлових зупинках, які безкоштовно роздрукують підказку, як і куди доїхати конкретному пасажиру. Та й просто всі зупинки облаштовані стендами.
Але у нас інформованість кульгає на обидві ноги - зупинки на балансі райадмінстрацій, а не управління транспорту, а в управлінні транспорту 5 інженерів зайнятих заявами і два волонтери. Буклети з інформацією банально лежать стосами і припадають пилюкою, але волонтерів їх роздавати чомусь немає. Зате пікетувальників достатньо для цілої революції.
Як же бути?
Якщо є достатньо активна молодь, щоб організувати пікети, то чому ж такі активні мешканці не допомагають розповсюдити інформацію? Не намалюють зручну схемку для розповсюдження в соціальних мережах? Чому у тому, що перевізник чи водій халявлять, ми винимо владу, а не власну лінь? Зніміть на камеру порушення маршруту і добивайтесь звільнення водія через управління транспорту. Це значно ефективніше, бо посадовці кожного водія не проконтролюють самотужки, навіть якби захотіли.
Враження від ситуації і чудо-пікетувальників
Уся ця істерика скидається на те, що про партії, зокрема про ту, яка має більшість в міській раді, акуратно забули. Чом же народні обранці, якщо у всьому винен мер, не заблокують собою вхід у кабінет №209 (пана мера) чи на робоче місце пана Жука? Хоча, якщо депутати електронний квиток не в змозі прийняти, то забудьте про їхню активну позицію.
Але так виглядає, що молодіжні рухи, прагнучи зіграти на соціально значущій темі, роблять брудну роботу з «опускання» і «мочіння» опонентів для певної політичної партії, та ще й під виглядом народного гніву. У цьому випадку «мочать» Садового.
Я оптиміст, тому вірю, що працюють молоді люди не за гроші, а на ідею, просто ними керує нині обурення, а не аналіз ситуації. Поруч зі злістю свою роль зіграли амбіції і бажання пропіарити свій молодіжний рух і сайт. Конструктивних дій і пропозицій від обурених поки що не чути. Зате є боротьба проти ВЛАДИ, яку уособлює мер. А заклики щось там руйнувати замість того, щоб покращувати – цілком у стилі підлітків.
Спекулювати ж соціально болючими питаннями легко. Розлючений натовп – грізна зброя. Урешті-решт хлопці роблять ту ж брудну політичну роботу, лишень задарма. То, може, краще вже виставити партії (партіям) рахунок? Будуть хоч гроші на чергові листівки "проти всюдисущого капіталізму". Хоча такі листівки часто й так друкуються в офісах партій. Ну, тоді на банери чи для факелів чергової смолоскипної ходи, щоб знову покричати "РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІ-Я".
Але найдивніше те, що про революцію кричать саме ті, хто не може розібратись у системі транспорту. Агресія доведена до викриків – ламай, трощи, а не розумій і вдосконалюй. Шановні бунтарі, коли почнеться революція, про яку кричите, транспорт ходити не буде взагалі.
Може, донкіхотам варто визначитись зі своїми гаслами і вітряками та гуртуватися, щоб спільно шукати вихід з ситуації, а не тицяти пальцями, шукаючи окремого винного? Чи справді ще хтось вірить, що спосіб національної розваги – "пікет" – сам по собі моментально вирішить глобальні проблеми чи запхає можновладців у маршрутку?
Андрій Мочурад