У Львівській філармонії вшанували 60-ту річницю від дня народження композитора Ігоря Білозора та 15-ту від дня його гибелі після побиття на проспе. Шевченка.
Вперше твори Білозора зазвучали під супровід сифонічного оркестру «INSO-Львів». За два місяці Олександр Лишенко і Сергій Кушнірук розписали мелодії композитора для такого виконання. Цей концерт об’єднав музикантів вокально-інструментального ансамблю «Ватри» усіх складів.
«Коли відбувалася перша репетиція, Ігор на мене накинувся: «Ти не вмієш співати, хто тебе вчив співати?» Тож після першої репетиції в мене був жахливий настрій. Я думаю: тільки запросив мене Ігор у «Ватру» і вже виганяє. Але потім до мене підійшов один з музикантів і каже: «Це в Ігоря така тактика». І насправді під час наступних репетицій я зрозумів: Ігорю не байдуже, як я заспіваю саме його пісню, тому він іноді підвищував голос», – розповів співак Ігор Богдан.
Саме із Львівської філармонії розпочався творчий шлях «Ватри», якою керував Білозір. А зараз пісні композитора такі популярні, що діаспора іноді їх плутає з народними. Та були часи за радянської влади, коли такими їх насправді довелося назвати, через витівку автора більшості слів до пісень – Богдана Стельмаха.
«Десь Стельмах прочитав тут, у Львові, на якихось урочистостях, що «лисі Дантеси і сьогодні убивають поетів». І все! Гінець приїхав з обласного управління культури до нас на гастролі і сказав: «Всі пісні зняти на вірші Стельмаха!» А в нас немає нічого! І що ми робимо? Ми всі пісні називаємо «народними»: «Весільний марш», «Світлицю», або народними, або Ігоревими, тобто слова і музика Ігоря Білозора. Ну, Богдан то мусив пережити», – пригадав співак Мар'ян Шуневич.
Тепер музика Ігоря звучить і в театральних постановках «заньківчан»: «По щучому велінню» та «Звичайне чудо».
А загалом пісні Білозора вперше зазвучали ще коли він вчився у школі. А вже в 14 років Ігорю зробили професійний запис на Львівському радіо. У квартирі, що на вул. Фредра у Львові, він мав рояль, на якому колись в час гастролів у Львові грав Ліст, – за цим інструментом і приходило до композитора натхнення.
«З трепетом Ігор відносився до того роялю. Піднімав кришку, сідав і починав грати. І це не має значення коли -–під ранок, чи вночі, чи вдень – починав грати і з-під його рук виринала божественна музика. І в мене було таке враження, що це Дух Святий чи Бог просто йому дає таке натхнення – і це не Ігор грає», – поділилася спогадами співачка та дружина композитора Оксана Білозір.