Добре нам у Львові. Ми не столиця, до нас рідко заїжджають президенти, а президент Росії Владімір Путін тут взагалі не буває. Завдяки чому у нас не так часто перекривають вулиці (їх перекривають, але з іншої, більш прагматичної причини - ремонти). До нас не спішить на бронепоїзді патріарх Російської православної церкви Кирил. А тому у нас ніхто не проводить "зачистку" залізничного вокзалу і прилеглої площі від людей. У нас нема церковно-державних урочистостей з приводу навернення на християнство володаря численного гарему. Наші громадсько-політичні молебні відрізняються від їхніх церковно-державних тим, що у нас масовість бажана, а у них - ексклюзивна, відгороджена турнікетами та десятками ланцюгів охорони. Напевно так і має бути в столиці, бо там міністри, президенти, патріархи... Не гоже їм опускатися до простолюду, ще чого доброго осиплеться позолота, а з-під неї визирне плебейська натура.
Отже, можемо цілком впевнено стверджувати - життя у Львові є набагато приємнішим і комфортнішим, ніж у столиці. Зрозуміло, що знайдуться такі, що постійно нарікатимуть на провінційність Львова, на те, що місто опинилося осторонь сучасних культурних трендів. Але... Тільки в червні-липні у Львові відбулися культурно-мистецькі події, яким позаздрило б будь-яке європейське місто. На свято "Альфа Джаз" до Львова прибули світового рівня музиканти. Місто наповнили цікаві люди і воно вже аж ніяк не нагадувало провінцію, де всі один одного знають. Щоб не відставати від модних трендів, до Львова підтягнулися і найдорожчі київські лімузини. Кілька вечорів поки тривав "Альфа Джаз" у місті було чути не тільки добру музику, але й сварки водіїв найдорожчих автомобілів, через брак місця для паркування на львівських хідниках. А особливо нахабні розсікали на своїх автах навіть площею Ринок. До слова, відомий в минулому журналіст Микола Вересень, наполіг, щоб таксист порушив правила і гордо провіз його тушку Ринком. І знову подумалося, добре, що ми не столиця, бо ці авта і їхні власники із плебейськими замашками залишилися б тут на завжди.
Добре, що ми не столиця, а-ля Київ, бо у нас відбулися дві прекрасні виставки - "Лувр" Євгена Равського і Влодка Костирка та "Пустоти" Андрія Боярова і Андрія Сагайдаковського. Обидві виставки - справжній мистецький і інтелектуальний виклик львів'янам і ніхто нічого не замалював чорною фарбою. Ніякої цензури, особливо такої варварської як в столичному Мистецькому Арсеналі. І знову ж таки, дякувати Богу - ми не столиця.
В той час, коли над Володимирськими пагорбами у Києві лунав монотонний церковний спів і віряни чомусь молилися до пам'ятника князю Володимиру, у Львові відкрився фестиваль єврейської музики "Клезмер Фест", який триватиме цілий місяць. Фестиваль відкрився концертом всесвітньовідомої групи "The Klezmatics". Філармонія співала і танцювала разом! Такого драйву цей зал давно не переживав. І саме в цей момент найбільшого емоційного задоволення подумалося: добре, що ми не столиця, добре, що можемо бути собою. Добре, що відтворюється культурна багатоманітність Львова, незалежно від політичного режиму в Києві і більшості у Львівській міській раді. Бо добре нам у Львові.