- Молодь хоче швидко заробити гроші. Амбіції високі. Але не завжди обґрунтовані, деколи лише на рівні особистих відчуттів. Молодим часто здається, що якщо є освіта, є ідея, - потрібно зробити кілька кроків, і досягнеш бажаного результату. Але це лиш уява.
Одним із найважливіших аспектів Програми сприяння розвитку підприємництва у Львові є розвиток бізнес-освіти львів'ян. Цього року безкоштовно організовано тренінгові навчання з основ підприємництва для молоді. Чи ефективне таке навчання, чи варто задумуватися про започаткування власної справи у час кризи, які бізнес-ідеї продукує львівська молодь - про це ZAXID.NET спілкувався із Оксаною Порайко, тренером-консультантом, що вже понад десять років сприяє розвиткові бізнес-освіти молоді та жінок.
- Чим відрізняються сьогоднішні умови започаткування підприємницької діяльності від тих, що були на початках зародження ринкових відносин в Україні?
- На самих початках, коли Україна задекларувала зміну свого економічного розвитку, перехід на ринкові умови, у нас була ситуація дефіциту всіх товарів. Люди, які мали амбіції, які хотіли спробувати свої можливості, мали креативне мислення, були тими першопрохідцями у підприємницькій діяльності.
Законодавче поле, яке було тоді в Україні, можна охарактеризувати так: що не заборонено, те дозволено. Оскільки забороняли тоді дуже небагато, були достатні можливості для підприємницької діяльності. Податкове законодавство тільки починало формуватися і було не таке складне, як зараз. Податківці надавали консультації та роз'яснення щодо оподаткування для підприємців. На загал це було порозуміння між підприємцями і податківцями. Формувалася бізнес-еліта молодих підприємців, які вважали обов'язком сплачувати податки, робити свій внесок у розбудову держави.
Із урядовцями була інша ситуація. Була загальна відстороненість урядовців від бізнесу. Була співпраця влади і державних підприємств та установ. Приватний бізнес сам манівцями торував собі стежки до успіху та визнання, не маючи ніякої офіційної підтримки у владних структурах. Тоді урядовці трактували допомогу підприємцям як корупцію. У цей період я працювала у Личаківському райвиконкомі, і ми започаткували маркетингову службу у структурі відділу економічного розвитку. Довелося її ліквідувати і переводити у комерційну структуру, бо на той час було трактування, що влада не може співпрацювати із підприємцями. Хоча ця маркетингова служба була фактично відділом підтримки підприємництва, які зараз є структурним підрозділом у місцевих та державних органах влади.
Самі підприємці тоді і не думали вчитися, їх вчило життя. Підприємництвом тоді займалися люди, які здатні були ризикувати. В умовах дефіциту достатньо було побачити попит на певний товар, знайти цей товар і запропонувати клієнтам. Для цього потрібно було мати зв'язки і гроші, хоча гроші не були аж такою проблемою, можна було брати кредити. Просто більшість боялися цього. Ті, хто був ризикований, і дуже ризикований, креативний та амбітний, почали займатися підприємництвом.
Історія цих перших підприємців не однозначна. Дехто став багатим, дехто ліквідувався, не зміг працювати в тій системі, когось взагалі не стало. Така не завжди позивна історія розвитку підприємництва на Львівщині. Якби початок розвитку підприємництва в Україні мав системний підхід і базувався на навчанні, ми мали би кращий результат.
- Яка ситуація є зараз?
- Зараз зовсім інша ситуація. Вже є ринок, є конкуренція товарі на ринку, є жорстке законодавче поле - маючи навіть хороший товар, не завжди можна його продати за ціною, яка забезпечить прибуток. Зараз від підприємця вимагають зовсім інших ресурсів, зокрема знання.
Сьогодні, щоб бізнес був успішним, потрібно дійсно мати фахові знання, мати системне бачення свого бізнесу. Треба знати, що ви особисто хочете від бізнесу для себе, і як досягнути цього через підприємницьку діяльність адже місія підприємництва - задоволення потреб населення, а мета - отримання прибутків. Поєднання мети і місії бізнесу - і є вдалою стратегією розвитку підприємництва.
- Які саме ресурси потрібні?
- Перший важливий, як на мене, ресурс для підприємця - особисті характеристики. Вміння, імідж, мотивація до бізнесу. Якщо ми робимо це з усвідомленими мотивами, з любов'ю до того, що робимо, докладаючи постійну працю та вдосконалення, тоді можемо сподіватися на успіх.
Малий бізнес працює здебільшого з клієнтами. Пропонуючи кращі послуги клієнтам, підприємці отримують більшу можливість реалізації своїх товарів та можливість отримати прибуток. Для малого бізнесу дуже важливі комунікації з клієнтами. Саме на цьому базується його успішність.
- Чи можливо розвинути потрібні особисті характеристики за допомогою навчання?
- Є люди, які мають вроджені таланти. Хтось вміє гарно усміхатися, хтось вміє гарно танцювати, майже не вчившись цього, а хтось має здібності до підприємництва, особливо до продажів.
Якщо ж таких природних здібностей немає, то цьому треба вчитися. Треба мати бажання вчитися. Якщо воно є, тоді людина здатна до самовдосконалення, до зміни способу мислення, до пошуку варіантів прийнятих рішень, до креативу, до здатності ефективно використовувати власні та запозичені ресурси. Дорослі люди вчаться тільки тоді, коли мають у цьому потребу.
У наш час пропозиція бізнес-освіти велика. Це можуть бути тренінгові програми, лекції, друга вища освіта тощо.
- Чи вміння продавати потрібне всім підприємцям?
- Торгівля - це кінцевий результат усієї підприємницької діяльності. Щоб ми не виготовляли, які б послуги не продукували, ми мусимо їх продати. Адже те, що ми не подаємо, це - не товар, це лише продукт, який ми виготовили, затративши якісь ресурси. Вміння продати -це дуже важливий аспект у підприємницькій діяльності, ресурс у бізнесі, який, як на мене, найважливіший.
Хоча в Україні дуже негативне сприйняття торгівлі. Тих, хто вміє продавати, у дев'яностих роках називали спекулянтами. Треба докласти зусиль, щоб запропонувати товар у місці попиту у відповідний момент. Це навик, який у нас треба розвивати. Не дуже багато людей вміють продавати. І не всі бізнесмени розуміють, що цьому треба вчити свій персонал, причому постійно.
Цьому треба вчити всіх, не тільки безпосередньо продавців, а всіх хто, надає послуги, працює з клієнтами. Ми купуємо не так товар, як задоволення власних потреб. І з цим у нас дуже часто крайнощі. Або на клієнта не звертають уваги взагалі, або занадто швидко. І одне, і друге не сприяє позитивному налаштуванню для здійснення покупки. Якщо немає вроджених здібностей до продажу, цього треба вчити. І важливо, щоб власники бізнесу усвідомлювали це, приділяли увагу навчанню персоналу.
- Все-таки більшість програм бізнес-освіти базуються на американських або європейських підручниках. Як підібрати тренінг, щоб отримати із нього практичну користь, знання, що відповідають нашим реаліям?
- Вся наша наука щодо ринкової економіки базується або на американських, або на європейських засадах, їхньому розумінні, трактуванні. В академічних підручниках вже наших авторів інформаційний матеріал також не враховує нашої ситуацію, економічного розвитку та менталітету нашого соціуму. Тому важливим є те, щоб тренер мав практичний досвід у підприємництві і вмів подати інформаційний матеріал відповідно до потреб та сприйняття у групі.
Сьогодні популярними є нові підходи до реалізації стратегій розвитку бізнесу. Вони ґрунтуються на отриманні інформації про дійсну ситуацію. Потім, використовуючи карту ситуації, будують моделі розвитку. За цією методикою, залежно від зміни ситуації, потрібно застосовувати відповідні інструменти для досягнення мети. Змінюючи їх, можна досягнути бажаних стратегічних цілей.
- Яку потребу в навчанні можуть найкраще задовольнити саме тренінги?
- Тренінги - це інтерактивна методика, яка краще підходить для тих підприємців, що вже мають якісь знання, навички. Беручи участь у тренінгах, вони обмінюються досвідом, і так, не використовуючи великих ресурсів, відсторонено можуть подивитися на свій бізнес, використати досвід інших учасників для підвищення особистого розвитку та розвитку свого бізнесу. Ефективність тренінгу в тому, що можна отримати позитивне налаштування та ідеї для подальшого розвитку,отримати нові знання та навики.
Проте у тренінгах часто беруть участь люди, які мають вищу освіту за спеціальністю маркетинг, менеджмент тощо. Здавалося б, це спеціальності, які дають великий ресурс, щоб займатися підприємництвом. Проте такі учасники тренінгів самі стверджують, що їх знання розрізнені. Вони говорять, що все, що подають на тренінгах, вони вже знали, але за допомогою тренінгу змогли систематизувати свої знання.
- Яка оптимальна кількість, склад учасників для ефективного тренінгу?
- Тренінг - це не більше двадцяти осіб. Тоді є можливість працювати у командах і поетапно опрацювати бізнес-ідею аж до написання вивіреного бізнес-плану. На наших тренінгах команди проходять такі етапи: підприємницька ідея, логістика підприємництва, маркетинг, маркетингове дослідження, фінансовий менеджмент, написання бізнес-плану.
Якщо є тридцять людей, які прийшли на тренінг, - це вже не тренінг. Це щось подібне до семінарів, лекцій. Це теж цікаво, але це буде цікаво лише тим, хто вже має системне бачення, і лише в певному напрямі хоче збільшити свою обізнаність.
Загалом дуже добре, коли на тренінгу є різні люди: і ті, хто має свій бізнес, і ті, хто має економічну освіту, і ті, хто має спеціалізовану освіту, але не має економічної. Тоді дійсно відбувається інтерактивний обмін знаннями.
- Як змінюються уявлення учасників, їх бізнес-ідеї впродовж тренінгів?
- Коли ми підходимо до блоку фінансового менеджменту, аналізуємо можливі доходи, видатки, підраховуємо ймовірний прибуток, у деяких учасників настає розчарування. Вони бачать, що якщо реалізовуватимуть свою бізнес-ідею у тому вигляді, в якому задумали першопочатково, то зароблятимуть зовсім мало, або й зовсім не зароблять. Спершу настає розчарування. Однак кінцева вправа тренінгу - написати бізнес-план - дає можливість повернутися до своєї бізнес-ідеї, маючи більшу обізнаність та новий віртуальний досвід. Команда вдосконалює свою ідею, обґрунтовуючи її в розділах бізнес- плану.
Розробляючи бізнес-план, учасники конкретизують своїх потенційних клієнтів та споживачів, більш виважено визначають сегмент ринку. На початках багатьом здається, що їхніми клієнтами будуть «усі». У процесі тренігу коло цих «усіх» постійно звужується, виробляється бачення власного сегменту клієнтів. І це дуже важливо - працювати на власний сегмент на ринку.
- Наскільки молодь сьогодні амбітна, конкурентна?
- Молодь хоче швидко заробити гроші. Амбіції високі. Вони не завжди обґрунтовані, деколи лише на рівні особистих відчуттів. Молодим часто здається, що якщо є освіта, є ідея, потрібно зробити кілька кроків - і одразу потрапиш на вершину. Це так само, як підніматися на гору. Спершу здається, що вершину видно. Починаєш іти, і починаєш помічати, що до вершини ще дуже далеко. Але амбітність - це не зле, це добре. Важливо, щоб поруч були люди, через спілкування з якими можна зрозуміти, що для досягнення своїх цілей треба докласти зусиль.
Щодо конкуренції на ринку праці, то вона посилюється. Треба розуміти, що це конкуренція особистих ресурсів і того, як ми вміємо їх подати. Видається, що достатнього розуміння, як орієнтуватися у конкурентному середовищі, ще немає. Для молоді це особливо важливо, бо це їй жити і сьогодні, і завтра у цьому конкурентному середовищі. Вміння презентувати себе, свій бізнес, товар і фірму дуже важливе. Цьому можна навчитися.
Потрібно вміло вибирати інструменти, як себе подати у конкретному середовищі. Конкурувати треба не через приниження інших, а лише пропонуючи свої компетенції. Компетентність - це вміння використати свої знання та навики для виконання поставлених завдань, плюс відповідна поведінка. Компетентність визначається тим, що людина здатна запропонувати, як зробити добре. Ми називаємо це креативністю. Коли ми критикуємо інших, ми акцентуємо на них, а не на собі.
- Період кризи може бути сприятливим для започаткування власної справи?
- Ця ситуація, як на мене, дає можливість притоку у бізнес нових людей і нових сил. кризи дають можливість до інновацій, появи нових людей, нових бізнесів, нових підходів до бізнесу.
Зараз є сприятливий момент для людей з інтелектуальним ресурсом, науковців, молоді, що має якісь знання і бачення. Стабільна ситуація заглиблювала їх, ставила в один ряд з усіма. Криза дає можливість для розвитку інновацій, ноу-хау.
Бачимо, наприклад, по ринку енергоносіїв. Думаю, у світі, і в Україні, вже давно є пропозиції нових джерел енергетичного забезпечення. Але ті, хто це придумав, не можуть пробитися через ці корпорації, які фактично керують світовою економікою. Криза може дати можливість новим ідеям матеріалізуватися, спонукає до зміни мислення та поведінки.
Молоді люди, своєю чергою, мають інше мислення, бачення, поведінку, іншу здатність адаптації, ніж зрілі.
Криз дає можливості започаткування малого бізнесу. Це бізнес як самореалізація, самозайнятість. Для такого виду бізнесу не потрібно великих фінансових ресурсів, зате він вимагає високої мотивації, наполегливості, бажання. Тут усе залежить від самої людини.
І те, що зараз немає легкого доступу до позичених грошей, можливо, у цьому сенсі й добре. Люди до кризи думали: «Візьму кредит, і все, що я задумав, вдасться». Брали кредит, а чомусь не вдавалося. Тепер кредит не так просто взяти, треба дуже добре подумати, і може, не взяти кредиту, починати з інших фінансових джерел, з менших кроків, зате менші ризики, менші втрати.
Взагалі ця криза змушує людей більш ґрунтовно подумати над тим, чим займатися, які для цього потрібно ресурси, більш ощадливо підходити до витрат -особистих та бізнесових.
- Які бізнес-ідеї найчастіше розробляє молодь під час тренінгів?
- Молодь у більшості пропонує ідеї у сфері послуг. Це інноваційні види діяльності, пов'язані з Інтернетом, новими технологіями. Також характерна зацікавленість молоді у відпочинковій галузі. Це атракційні, туристичні послуги.
- Туризм і ІТ-послуги визнані у Львові ключовими кластерами розвитку економіки міста. Чи часто молодь спрямовує інтелектуальні зусилля у цю сферу?
- Практично на кожному тренінгу, коли ми починаємо генерувати ідеї, пропонують ідеї пов'язані з туризмом. Це дуже різні види туристичних послуг, залежить від того, хто це пропонує. Якщо це пропонують люди з досвідом, вони, як правило, орієнтуються на туристів такого ж віку, як вони. Якщо це молодь, вони пропонують послуги, які потрібні їхній соціальній групі. І це дуже правильно. Вони знають свої соціальні потреби. Якщо їхня соціальна потреба не задоволена, значить, є ще люди, в яких ця потреба теж не задоволена.
Львів має такий надзвичайний ресурс, що не розвиватися туризму було б великим гріхом. Але це лише на перший погляд здається, що туристичні послуги зорганізувати дуже просто. У Львові мають бути створені умови, щоб туристові було комфортно.
Зараз це лише започатковується. Спробуйте випити каву в кав'ярні у центрі Львова о дев'ятій ранку при тому, що кава - наша фішка. Дуже мало закладів готують каву о цій порі, а туристи приїжджають і в шостій, і в сьомій ранку.
Влада має забезпечити соціальну інфраструктуру, консолідувати і підприємців і мешканців довкола цієї ідеї. Формування іміджу мешканця Львова як мешканця туристичного міста теж дуже важливе. Наша культура поведінки - це теж принада для туриста. Ми не можемо продати туристові лише нашу архітектуру, коли біля красивих будівель місцеві мешканці лаються й кидають недопалки на тротуар. Потрібно піднімати культуру поведінки, особливо молоді.
Щодо ІТ-технологій, послуг у цій сфері, то це теж бізнес-ідея, яка часто з'являється під час тренінгів. І якщо туристична справа вимагає об'єднання зусиль міських урядників, мешканців, то постачання таких послуг може залежати від однієї людини або товариства однодумців, які мають відповідний інтелектуальний ресурс, і не вимагає значних фінансових ресурсів. Це час змін, нових підходів, нових бізнесів та нових стратегій особистого та підприємницького розвитку.
Довідка
Оксана Порайко - тренер з основ підприємницької діяльності та працевлаштування, співавтор трьох посібників для тренерів.
Освіта:
Від 1997 - регулярне підвищення тренерських знань та навиків через навчання в науково-практичному центрі «Педагогіка уповноваження» при ІКЖЦ у Києві за спеціальністю «Спеціаліст в галузі інноваційної діяльності в освіті» та проходження «Train the trainer» у програмі «Економічного розвитку жінок в Україні та «Уповноважувальної освіти»;
1999-2000рр. - стажування у США, Німеччині та Польщі у програмах розвитку підприємництва та менеджменту;
1994р. - курси з бухгалтерського обліку в умовах переходу до ринкової економіки;
1964-1969рр. - Львівський політехнічний інститут (інженер-механік).